Місто Чуднів розкинулося на мальовничих берегах річки Тетерів, лише за 50 кілометрів від обласного центру — Житомира. Визначні місця і легенди, що живуть серед місцевих жителів, зберігають дух непереможності і гордості за рідну землю.
Історія м.Чуднів
Назва міста Чуднів має кілька версій походження. Найпоширеніша з них пов’язана з ім’ям київського боярина Чудина, який володів цими землями. Проте інша легенда надає більш романтичного звучання: вважається, що жителі дивом втрималися від навали численної татарської орди. На підтвердження цієї легенди на міському гербі зображено замок, над яким піднята рука лицаря з шаблею. Оборонна історія міста простежується крізь століття. Монастир бернардинців, який намагаються відновити сучасні монахині-францисканці, зберігає лише одну зруйновану стіну, проте навіть ця частина будівлі розповідає про героїчні часи.
Перша згадка про Чуднів у писемних джерелах датується 1424 роком. У 1504-му великий князь Сигізмунд дарує ці землі князю Костянтину Острозькому, дозволяючи побудувати замок. Залишки земляних укріплень цієї твердині все ще збереглися на колишній Замковій горі, розповідаючи про славетну історію оборони міста. У середньовіччі фортеця була важливим стратегічним пунктом, забезпеченим трьома гарматами і двома пищалями.
В епоху Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького багато чуднівців брали участь у повстаннях, б’ючись у складі селянсько-козацького війська. Серед цікавинок можна відзначити дзвін, відлитий у 1649 році на честь перемог козаків. Він досі зберігається в дзвіниці Горицького монастиря під Москвою, нагадуючи про величні часи.
Чуднів у XVIII столітті стає повітовим містом Волинської губернії, про що свідчить затверджений у 1796 році герб, актуальний і сьогодні. Драматичні зміни приходять у XX столітті. Три з чотирьох дерев’яних церков та бароковий костел було знищено вандалами-комуністами, але пам’ять про них зберігається серед місцевих мешканців.
У місті збереглися цікаві місця і пам’ятки, кожна з яких має особливу історію. Залишки давньоруського городища IX–XI століть, місця боїв із збереженим кам’яним хрестом на Шабалянці, обеліск Слави і пам’ятник жертвам фашистської окупації нагадують про значущість Чуднова в українському літописі. Привертає увагу й пам’ятний знак жертвам Голодомору, що зберігає пам’ять про трагедії минулого.
Що цікавого є у Чуднові?
У самому серці, поруч із церквою Різдва Богородиці, можна побачити три кам’яні хрести, що стоять у ряд. Вони виглядають так, наче їх розташували тут зовсім недавно, оскільки ще якихось сім років тому ці хрести були розкидані по різних місцях на пагорбі. Сама церква нині привертає увагу своєю монументальністю і архітектурними особливостями. Згідно з інформацією, доступною в інтернеті, храм нібито збудований у 1772 році. Однак при детальному огляді стає очевидно, що нинішня споруда належить до пізнішої епохи, кінця XIX століття. Архітектурні елементи, як-от характерні “кокошники” над вікнами, цегляна кладка і шатровий верх дзвіниці, вказують на стиль синодально-єпархіальної архітектури, відомий також як неоруський.
Щодо року 1772-го, то, скоріш за все, він стосується попереднього храму, який існував на цьому місці. Даних про цю старішу церкву наразі не збереглося, як і детальної інформації про походження хрестів. Один із них має залишки епітафії, де старослов’янськими літерами викарбувані дати, що відповідають 1780-м рокам. Однак точне визначення року потребує додаткових досліджень.
Ці кам’яні хрести вражають архаїчними формами. Один із них, наприклад, має чітку лапчасту структуру, яка притаманна козацьким хрестам. Існує місцева легенда, яка збереглася до наших днів і вважається досить достовірною: на пагорбі раніше розташовувався козацький цвинтар. Тут нібито знайшли вічний спокій козаки, загиблі під час облоги Чуднівського замку в період Хмельниччини. Ця версія, хоч і приваблює своєю автентичністю, потребує підтвердження з боку археологічних розкопок.
Місця для туристів: костел і церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Чуднові велично здіймається над річкою Тетерів на Набережній, 21, +380 413 921 057. Перша згадка про цей храм датується 1772 роком, коли коштом православної громади Чуднова була побудована дерев’яна церква з трьома куполами. Святиня служила чуднівчанам понад століття, допоки її дерев’яні стіни не стали зовсім непридатними для проведення богослужінь. У 1896 році на тому самому місці збудували нову кам’яну церкву, яка збереглася до наших днів. Зведений у синодально-єпархіальному стилі, храм став важливою пам’яткою релігійної архітектури кінця XIX століття, яка й досі захоплює своєю монументальністю.
Втім, існують свідчення, що на цьому місці церква могла стояти ще за часів козаччини. Цю теорію підтверджує унікальний дзвін, який зберігається нині у Горицькому монастирі Ярославської області в Росії. Краєзнавець Юрій Гайдаш розповідає, що на дзвоні є напис: «З дозволу його милості пана Богдана Хмельницького, гетьмана війська Запорізького, за старанням братства храму Різдва Пресвятої Богородиці нового міста Чуднова 1649 року». Цей історичний артефакт, безумовно, належить українській землі, і місцеві жителі сподіваються, що дзвін колись повернеться на рідну дзвіницю.
Францисканський костел і монастир знаходиться на провулкі Івана Фещенка-Чопівського, 5. У 1787 році цей монастир відвідав польський король Станіслав Август Понятовський, коли прямував до Канева на зустріч із царицею Катериною II. Відповідно до монастирських хронік, він був присутній на святій Месі та обіді, залишивши значну грошову пожертву для бідних жителів містечка.
Спочатку монастир був лише філіальним, але в 1789 році його підвищили до статусу гвардіанату і конвенту. У той час у ньому мешкало небагато братів, здебільшого священників, які дбали про розвиток монастирської бібліотеки і займалися проповідництвом. У 1800 році брати започаткували сільськогосподарську школу, яка допомагала місцевим жителям отримати практичні знання. До 1818 року кількість ченців зросла до десяти, а в 1831 році сюди перенесли чернечі студії з Дубна, де монастир частково переобладнали під шпиталь. Однак у 1832 році російська влада закрила чуднівський монастир, посилаючись на те, що кількість ченців зменшилася до критичного рівня.
Під час радянської доби комплекс зазнав значних руйнувань: костел і монастир були майже повністю знищені, залишилася тільки одна стіна. Лише в 1990 році парафіяльна громада знову відновилася. Спочатку парафіяни збиралися на богослужіння в приватному будинку, а згодом змогли повернути частину старої монастирської будівлі. Сьогодні віряни збираються для молитви в цьому історичному місці, а новий храм поступово облаштовується.
У XVIII столітті Чуднів був важливим містом, де стояв замок і функціонував монастир ордену Бернардинців. Саме для потреб цього монастиря в 1804 році був збудований римо-католицький костел, який довгий час служив духовним осередком для місцевої громади. До 1831 року костел був діючим, а потім через політичні і соціальні зміни припинив свою релігійну діяльність.
Після тривалих років занепаду будівля костелу у 1996 році була повернута католицькій громаді. Завдяки зусиллям релігійної громади і місцевих органів влади, костел був відреставрований і знову став діючим храмом.
Куди піти з дітьми у Чуднові?
1. Трощанський парк
У районному селі Троща розташований Трощанський парк з 12-метровим кам’яним обеліском у формі коня, що стоїть посеред ставка на скелястому острові. Ця незвична споруда була зведена в 1721 році поміщиком паном Боримським на честь свого вірного коня. Поряд є лавка, де погуляти можна з дітьми або зробити селфі для сімейної колекції. За легендою, цей кінь врятував життя господарю під час війни, винісши його з небезпечного вогню. Повернувшись додому, Боримський дав обітницю більше не сідати на коня, і, навіть після загибелі тварини, залишився вірним своєму слову, збудувавши пам’ятник у подяку за відданість. Того ж року поряд із обеліском коня з’явився ще один пам’ятник — вірному собаці пана Боримського, який завжди супроводжував його у подорожах.
Історія маєтку має багато цікавих поворотів. Згодом власником цього помістя став Федір Трепов, який придбав його за 40 тисяч рублів і передав своїй дочці Софії Федорівні Нірод. Навколишні ландшафти і досі зберігають відголоски минулого.
2. Козацька могила
Ще одна визначна пам’ятка розташована неподалік парку — козацька могила, яка нагадує про героїчні сторінки історії українського народу.
3. Турчинівський парк
Окрім Трощанського, вартий уваги і Турчинівський парк, закладений у першій половині XIX століття. Тут збереглися дерева, вік яких сягає 160–180 років. Визначною пам’яткою є палац, збудований родиною Терещенків у 1899–1900 роках з червоної цегли. Двоповерхова споруда з господарським корпусом, садибним будинком і огорожею з брамою належить до архітектурних перлин національного значення.
Що подивитись у місцевому музеї?
Музей було засновано у 1987 році, на базі Великокоровинецького цукрокомбінату. Його організатором і першим директором став Микола Митрофанович Вакуленчик, який на громадських засадах працював над збором і оформленням експонатів. Важливим етапом в історії закладу стало його 35-річчя, яке відзначили 6 листопада 2022 року.
З 2008 року директором музею є Зоя Володимирівна Охман. Вона активно займається розширенням експозицій, веде пошук нових експонатів і проводить екскурсії для численних відвідувачів.
Складається з п’яти тематичних залів, де представлені понад 1400 експонатів, які розповідають про різні етапи розвитку регіону. Однією з ключових експозицій є розповідь про революційну діяльність Григорія Вакуленчука, який став учасником збройного повстання на броненосці «Потьомкін» у 1905 році. Важливим є також висвітлення культурних традицій Чуднівщини через мистецькі твори місцевих митців.
Великокоровинецький краєзнавчий музей є популярним серед шанувальників історії. Щорічно тут проводять близько 4 тисяч екскурсій. В умовах воєнного стану, кількість відвідувань дещо зменшилася, але музей не зупиняє своєї роботи і продовжує залучати відвідувачів різного віку.
