Черняхів — селище міського типу, розташоване на території Житомирщини, в адміністративному підпорядкуванні Житомирського району. Знаходиться на відстані 23 кілометрів від обласного центру.
Історія міста сягає корінням у середину XVI століття, коли він згадується в люстраціях 1545 року як містечко, що належало шляхтичу Немиричу. Цей населений пункт став важливим адміністративним і торговим центром на Поліссі. Черняхів згадується також як містечко, яке стало частиною Литовської держави, а після Люблінської унії 1569 року потрапило під владарювання Польщі.
Протягом століть воно стало об’єктом численних нападів і грабежів. У 1584 році поселення було розграбоване князем Корецьким, а в 1611 році його пограбували загони Г.Пашкевича. У ці важкі часи Черняхів був обнесений фортецею, яка хоча і не збереглася до наших днів, проте залишила важливий слід в історії селища.
У сучасному Черняхові можна знайти цікаві місця, які нагадують про його багатогранну історію. Однією з таких пам’яток є руїни замку Немиричів, який зберігся на березі річки Очеретянки. Зокрема, з 1593 по 1612 рік тут діяла протестантська школа, заснована за підтримки родини Немиричів, яка була одним з центів аріанства в Україні. У ті часи Черняхів став місцем поширення вчення Фауста Соцціна, відомого італійського гуманіста, який виступав за свободу совісті і критикував традиційні церковні догми.
Що цікавого є у м.Черняхів?
Народний краєзнавчий музей – головна локація для туристів міста. Розташовується у самому серці цього мальовничого селища міського типу на вулиці Тараса Шевченка, 6. Відстань до обласного центру, Житомира, зовсім невелика — усього 25 кілометрів.
Музейна експозиція розміщена в шести залах, кожен із яких присвячений окремій тематиці. Розділ “Природа” розкриває флору і фауну регіону. “Археологія” знайомить з давніми артефактами, які свідчать про перебування тут різних племен і народів. Особливий інтерес викликає зал “Етнографія”, що відображає побут і традиції місцевих жителів, передаючи колорит їхнього повсякденного життя. Водночас “Радянський період” і “Друга світова війна” нагадують про складну долю Черняхова у минулому столітті. Нарешті, “Сучасна історія” розповідає про відновлення селища та його розвиток у післявоєнний час.
Унікальність музею полягає в ретельно збережених експонатах, які дають уявлення про непрості моменти життя Черняхова і розкривають його роль у масштабних історичних подіях. Цікавий факт: під час національно-визвольних змагань під проводом Богдана Хмельницького Черняхів перетворився на сотенне містечко. Згодом, у XVIII столітті, тут відбувалися антишляхетські повстання під керівництвом Семена Палія. Промислова активність почала зростати в середині XIX століття: заснування суконної фабрики в 1845 році та пізніша поява винокурні й пивоварного заводу свідчать про економічний підйом регіону.
Під час Другої світової війни Черняхів зазнав значних руйнувань, а майже всі будівлі були знищені. Після визволення у 1943 році відновлення тривало довго, але відвага і працелюбність місцевих жителів дозволили відродити селище. Сьогодні музей відіграє важливу роль у збереженні пам’яті про визначні місця, показуючи реалії війни і мирної праці.
Що подивитись туристам у сусідніх селищах?
Село Горбулів
Розташоване на північному сході Черняхівського району, здобуло славу одного з найпривабливіших місць на Житомирщині. Місця для туристів, легенди і духовні традиції, що пов’язують Горбулів із давніми іменами та величчю козацької епохи, утворюють невичерпне джерело для захопливих досліджень.
Одним з найцінніших архітектурних шедеврів села є дерев’яний Покровський храм, зведений у 1746 році. Церква відома неймовірною архітектурною гармонією і витонченістю. У храмі збереглися старовинні розписи, особливо помітні в Миколаївському приділі. Цікаво, що деякі науковці досі дискутують про первісний вигляд храму, але безсумнівно — його атмосферу відчує кожен відвідувач.
Поруч із храмом у 2010 році зусиллями патріотів встановлено пам’ятний хрест на честь козаків повстанського загону Соколовських, який протистояв радянській владі в роки визвольних змагань. Відомо, що на цих теренах діяла група відважних борців під керівництвом Дмитра Соколовського, чиє життя трагічно обірвалося у 1919 році.
Ще одним унікальним об’єктом Горбулева є костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, зведений у 1857 році на кошти поміщика Подгороденського. Незважаючи на значні руйнування, яких храм зазнав у радянські часи, він досі височить як німий свідок минулих епох. Поблизу костьолу знаходиться старий польський цвинтар із загадковими надгробками XIX століття.
Горбулів також славиться своїми гранітними кар’єрами, що зберігають сліди промислового розвитку початку ХХ століття. Історія видобутку лабрадориту тут почалася ще у 1910 році, коли італійський підприємець Ліва заклав основи цієї галузі. Сьогодні кар’єри продовжують діяти, відображаючи невпинну працю й історичну спадковість.
Селище Головине
Це місце, яке подарувало Кремлю табличку для мавзолею.
Головине – одне з найбільших у Європі місць добування лабрадориту. Камінь із цього кар’єру має неповторну текстуру й блиск, що забезпечує його популярність у різних куточках світу. Зазначимо, що у Головиному працює сучасна шліфувальна фабрика, яка виготовляє плити для облицювання і пам’ятники.
Історія видобутку каменю у Головиному сягає кінця ХІХ століття. У 1894 році тут розпочали видобуток лабрадориту вручну, вивозячи ґрунт кіньми. Справжнім поштовхом для розвитку кар’єру стало будівництво поміщиком Саліксом у 1896 році полірувальної фабрики. Ця фабрика спеціалізувалася на виготовленні плит для облицювання і пам’ятників. Встановлення простих механізмів дало змогу робітникам підвищити ефективність праці. Відомо, що фігурні деталі того часу полірували вручну за допомогою стальних інструментів.
Важливе місце у розвитку кар’єру займає історія, пов’язана з виготовленням таблиці «Ленін» для мавзолею в Москві. У 1930 році для цієї мети був знайдений величезний моноліт лабрадориту вагою 60 тонн. Транспортування брили стало справжнім викликом, адже доріг із твердим покриттям тоді не існувало. Довелося будувати спеціальний віз вагою 16,5 тонн, який тягнули два трактори до залізничної станції Горбаші.
Головинське родовище здобуло славу не тільки завдяки мавзолею. Лабрадорит з цього кар’єру використовували для оздоблення станцій метро в Києві, Москві і Санкт-Петербурзі. Він став матеріалом для обробки Державного Кремлівського палацу, МДУ ім. Ломоносова та численних пам’ятників. Вироби з головинського каменю також стали основою для створення меморіалів у Канаді, США, Франції і інших країнах.
Церкви у селищах Зороків та Троковичі
Село Зороків, лежить приблизно за двадцять кілометрів від Житомира в Черняхівському районі. Тут мешкає близько трьох сотень жителів, які підтримують пам’ять про багатолітню історію свого краю. Однією з таких є церква святого Василя — дерев’яний храм, заснований ще в далекому 1631 році. Перші записи про нього з’явилися в літописах пізнішого періоду. У 1772 році місцеві майстри в стилі народної (козацької) архітектури збудували дерев’яну церкву святого Василя. Майже століття потому, у 1869 році, храм зазнав змін: до нього були додані бічні приділи і дзвіниця, що надала споруді рис, притаманних синодальним храмам кінця XIX століття. Відтоді він поєднує в собі риси традиційної архітектури і новаторських елементів того часу.
Щодо відомих місць поруч, не можна оминути ще одну архітектурну перлину Черняхівщини — церкву Святої Трійці в Троковичах. Це село, вперше згадане в документах 1584 року, славиться своїм блакитним храмом, який, здається, ширяє в небі завдяки своїм витонченим формам і спрямованим увись баням. Церква збудована в 1791 році за підтримки священика Яновицького, поміщика Квятковіча і місцевої громади. Архітектурний ансамбль зберігся в первозданному вигляді, а дзвіниця, прикрашена дерев’яним різьбленням, додає йому особливого шарму.
Дерев’яний хрест, який стоїть поблизу, має символічне значення — він захищає село від бід і напастей. Кожен охочий може ознайомитися з копією метричної книги 1821 року, що збереглася в церкві. Крім цього, в Троковичах туристи мають нагоду побачити козачі кургани і меморіальні пам’ятники героям, які боролися у визвольних війнах.
Куди піти з дітьми у Черняхівському районі?
Недалеко від Житомира, серед мальовничих краєвидів хвойного лісу біля села Вишпіль, височіє величний дуб-Чудодій. Точний вік дерева нікому не відомий, однак фахівці впевнені, що воно існує понад сто років. Його масивна крона створює розкішну тінь, яка стає ідеальним укриттям у спекотні літні дні.
Цей дуб має не лише природну велич, але й своєрідну магію, яка вабить людей. За легендами, доторкнувшись до стовбура дерева зі словами «до тебе торкаюся, здоров’я набираюся», можна зцілитися від недуг. Обіймаючи дуб, здорові люди теж відчувають його потужну енергетику, яка приносить силу і везіння. Навіть одна з місцевих баз відпочинку вирішила прокласти спеціальний пішохідний маршрут, що веде прямо до дуба-Чудодія, де погуляти можна і спробувати чудодійну силу могутнього дерева.
Варто зауважити, що Вишпіль має багату історію, адже тут здавна існували поселення, пов’язані з життям старовірів і переселенців. Відвідувачі, які хочуть пізнати більше, часто обирають прогулянки лісовими стежками, аби зануритися в атмосферу, де переплітаються давні міфи й реальні історичні події.
Якщо ваші відвідини села Вишпіль затягнуться тут є унікальний парк-готель «Чудодієво», розташований осторонь від жвавих трас і міської метушні. Комплекс складається з комфортних будинків із просторими терасами та зонами для барбекю. Тут можна насолоджуватися природою, не жертвуючи звичними зручностями. Одним із найпопулярніших місць у парку-готелі є Будинок біля озера. Великий дім у класичному стилі стоїть на закритій території, ідеально підходить для сімейного відпочинку чи святкувань. Вартість перебування в комплексі коливається від 4500 до 8000 гривень за ніч, залежно від кількості гостей і розташування будинку.
Для тих, хто шукає особливий спокій і усамітнення, пропонується Premium Village. Котедж розташований у найтихішій частині комплексу, серед густих лісів, ідеально підходить для неквапливого життя на природі. Вартість перебування тут складає від 9000 гривень за ніч.
