Різдво – одне з тих свят, яке нетерпляче чекають по всьому світу. Люди поринають в атмосферу затишку, тепла, і, звісно ж, магії, яку воно приносить. У кожному домі панує особлива, святкова енергетика: запах ялинки, святкових страв, вогники, які мерехтять на вікнах. Родини збираються разом, щоб відсвяткувати, даруючи один одному тепло та любов.
Воно має унікальну здатність об’єднувати людей, незалежно від культури чи країни. І хоча кожен куточок Землі має свої традиції та особливості святкування, суть залишається незмінною – це свято сім’ї, спокою, віри в краще майбутнє. А зараз, давайте разом розберемося — звідки пішло свято Різдво, його коріння і традиції.
Історія появи Різдва: звідки пішло свято?
Різдво, як свято, не з’явилося в одну мить – його історія довга й цікава. У перші століття християни не святкували народження Ісуса Христа, зосереджуючи увагу на Великодні. Але згодом церква вирішила, що день народження Спасителя теж вартий уваги. Проте, коли саме його відзначати залишалось загадкою.
25 грудня обрали навмисно – в цей період багато народів відзначали зимове сонцестояння, що було велике свято, коли темрява відступала, і дні починали ставати довшими. Церква вирішила скористатися цим, поєднавши християнські традиції з популярними язичницькими звичаями. Так народження Христа стало символом нового світла, яке перемагає темряву. Через роки Різдво отримало безліч звичаїв: ялинка, подарунки, святкові страви, звичайно ж, колядки. Традиції об’єднали як релігійні обряди, так і народні святкування, створюючи ту чарівну атмосферу, яку ми так любимо.
Коли почали святкувати Різдво в Україні? Вже достатньо давно, ще за часів, коли замість авто люди пересувалися на конях. Свято прийшло до нас разом із прийняттям християнства в 988 році. Саме тоді князь Володимир вирішив, що час всім українцям об’єднатися і святкувати народження Ісуса.
Спочатку все було серйозно й строго: молилися, постили, ходили до церкви. Але ж для українців просто так залишити таке гуляння без веселощів, було занадто. І тут почалося: колядки, перевдягання, обряди, дванадцять страв на вечерю. Тобто, Різдво в Україні швидко перетворилося на свято, де є духовний і народний бік. Українці додали йому трохи власного креативу. Тепер кожен рік ми чекаємо на ялинку, подарунки, на магічні родинні вечори, колядки, звісно ж, смачну кутю.
Особливі традиції та обряди
Коли настає Різдво, наша ненька Україна перетворюється на справжню казку! Всі бігають, хапають мандарини, на столах з’являються страви, від яких відмовитись вище всяких сил. Але що ж робить наше святкування особливим? Напередодні святкується Святвечір.
Святвечір – своєрідний “прелюд” до самого гуляння, але вже тут починаються справжні веселощі. Увечері родини збираються разом, готують особливі страви, співають колядки. Дехто переодяганням навіть влаштовує театральні вистави. Тож давайте заглибимося у традиції святкування Різдва.
12 страв: символіка чи нагода добре поїсти?
Отже, передусім на Святвечір готується традиційна вечеря, яка має аж 12 страв. Навіщо так багато? Вони символізують 12 апостолів, але насправді кожен українець знає, що без додаткових смаколиків святкування – так собі ідея. І тут важливо, що на столі обов’язково має бути кутя – страва з пшениці, маку, горіхів і меду. Зазвичай з’їсти її доводиться хоча б трішки, навіть якщо ви більше полюбляєте роли чи гамбургери, адже вона символізує єдність і родинні зв’язки.
Колядки – найкраща нагода показати свій співочий талант!
Одразу після того, як всі наїлися до повного задоволення, починається найвеселіша частина – колядки! Якщо ви думали, що колядки – це лише пісні про народження Христа, то дуже помиляєтесь. В колядках можна зустріти все: від побажань здоров’я до натяків на хороший урожай, та навіть фінансовий успіх. Ось тут і розпочинається змагання, хто краще заспіває або прокричить: чи то бабуся, чи то молодший племінник, що ледь вміє говорити.
Ходити колядувати, взагалі ціла подія. Люди збираються компаніями, одягають костюми, хапають музичні інструменти, починаючи ходити по сусідських будинках. Якщо ви зустрінете на порозі колядників – приготуйтеся давати гостинці: гроші, солодощі, або що є під рукою.
Перевдягання – час для творчості!
Перевдягання на Святвечір – окремий вид мистецтва. В однієї родини ви можете зустріти “Козу”, яка танцює на порозі, в іншої – діда, на обличчі якого величезна борода, а в когось навіть свого “ангела”. Тут головне – імпровізація. Уявіть, як ваш сусід, якого ви завжди бачили в костюмі, на Святвечір раптом дзвенячі дзвіночками заходить до вас в гості, вбраний у костюм чорта. Ось тут починається справжній дух свята.
Вертеп – різдвяний театр прямо на вулиці!
Окрім перевдягання, багато міст і сіл, де популярним є вертеп — справжній театр, де сусіди виконують ролі пастухів, царів, інших біблійних персонажів, розігруючи сцени народження Христа. Щось на кшталт урочистого серіалу на одну ніч, де кожен глядач стає частиною магії.
Прикмети: що принесе щастя в новому році?
Ну і як же без прикмет на Святвечір. Якщо першим до хати зайде чоловік – рік буде вдалим, якщо жінка – то чекайте дрібних неприємностей (хоча всі ми знаємо, що тут головне – хороший настрій). Якщо в цю ніч на небі багато зірок – буде чудовий врожай. Тому, замість гадати на кавовій гущі, краще зазирнути у нічне небо, зробивши свої висновки.
Святвечір – справжній карнавал із піснями, перевдяганнями, великою кількістю смаколиків. Всі проблеми залишаються позаду. На перший план виходять радість, гумор, теплі родинні моменти
А ще, часто вивішують зірку на верхівку ялинки. Ця зірка символізує ту, що привела пастухів до Ісуса. Якщо ви зможете знайти такий освітлений момент, коли зірка над вашою ялинкою блищить, ви можете бути впевнені, що святкування вже розпочалося.
Отже, Різдво в Україні просто застіллям назвати гріх, бо воно справжнє свято життя: пісні, танці, смачні страви, обов’язкові розмови про те, як прожити наступний рік, де брати гроші.
Цікаві факти та різдвяні звичаї в інших країнах
Його очікують по всьому світу, і кожна країна має свої унікальні звичаї. Для декого може здатися смішним, але на нього чекають навіть в Африці. Діти заради подарунків, а дорослі… Ну коли ще дорослі зберуться в тісному родинному колі або веселою компанією друзів!
Сполучені Штати Америки
Різдво у США, мабуть, найяскравіше, найгаласливіше і найсвітліше гуляння року. Там все відбувається з розмахом: величезні ялинки, тонни вогників гірлянд, що, здається, світяться більше, ніж сама зірка на верхівці ялинки. Американці починають святкування, прикрашає свої будинки так, що їх видно в далекому космосі. Величезні надувні Санта-Клауси, олені, сніговик, ціле гірляндне шоу — обов’язкові атрибути. Кожен намагається зробити свій будинок якомога яскравішим і виділятися в районі, а сусіди навіть можуть влаштовувати змагання: чий дім блищить більше. Їх не хвилює рахунок за світло.
А без Санти в Америці просто неможливе. Він, можна сказати, головний герой. Йому діти пишуть листи, де просять подарунки, ставлять для нього печиво зі склянкою молока біля каміна, щоб він підкріпився після довгого польоту на оленях. А батьки уночі тихенько кладуть під ялинку подарунки, додаючи трохи сріблястого “чарівного пилку” (іншими словами, удають, що Санта таки приходив).
А на столі — індик. Він настільки величезний, що годиться нагодувати не лише сім’ю, а й усіх сусідів. А потім всі родини згортаються під ковдрами, влаштовуючи марафон різдвяних фільмів. «Сам удома» – справжній хіт святкових вечорів. А ще в багатьох містах проходять паради: величезні споруди та манекени на машинах, прикрашеними ялинками та Санта-Клаусами, які розкидають цукерки дітям.
Отже, у США святкування стало грандіозним шоу, наповненим яскравими прикрасами, подарунками, великим родинним застіллям. І хоча тут немає ні колядок, ні перевдягань у Козу, святковий, магічний настрій відчуваються на кожному кроці!
Італія
В Італії воно справжній фестиваль звичаїв, родинних зустрічей і, звісно ж, їжі. Хоча італійці не славляться своїми шаленими прикрасами (як американці), вони віддають перевагу атмосфері домашнього затишку і спокою. У кожному італійському домі ви обов’язково знайдете вертеп — один із головних символів Різдва. Вертепи зустрічаються не тільки в будинках, але й на площах міст, а найвідоміший знаходиться в Неаполі.
Ніч 24 грудня – особливий момент, коли вся родина збирається за столом. Вони не їдять м’ясо, тож вечеря складається переважно з рибних страв, таких як запечений вугор або креветки. Але 25 грудня – день великої трапези. Тут немає індички, як у США, натомість у кожному регіоні свої делікатеси. На столі можна побачити лазанью, равіолі, м’ясні рулети, ризотто або традиційний капон. Італійці полюбляють довго сидіти за столом і насолоджуватися стравами, спілкуючись із родиною.
А потім вони дарують подарунки, але не всі очікують на Санту. Тут є своя чарівна персона – Баббо Натале (італійський Дід Мороз), який приносить подарунки дітям. Але найцікавіше – завершення різдвяних свят 6 січня, на день La Befana. За легендою, вона добра старенька відьма, яка прилітає на мітлі, щоб роздати дітям подарунки. Слухняним дітям вона приносить солодощі, а неслухняним – шматок вугілля!
Отже, в Італії воно тепле, смачне і затишне, коли вся родина збирається разом, щоб відсвяткувати у колі найближчих людей, не забуваючи про італійську любов до їжі.
Фінляндія
Фінляндія – справжня зимова казка, і Різдво тут, звісно, особливе. Не дивно, адже саме тут живе справжній Санта-Клаус – фінською мовою його звуть Йоулупуккі (так, не жарт). Але не лише через це тут панує такий магічний настрій. По перше, як можна щось відзначати, коли справжній Санта-Клаус живе прямо у вашій країні? Фінські діти та туристи з усього світу їдуть до Лапландії, щоб відвідати його в резиденції. Там можна погладити його оленів, побачити чарівний будиночок і, звісно, розповісти йому про свої мрії.
Також традиційна різдвяна сауна – така ж обов’язкова, як ялинка. Перед святковою вечерею кожна сім’я обов’язково йде попаритися, щоб очиститися не лише від зимової втоми, але й символічно підготуватися до гуляння. А ще фіни не можуть уявити цей день без традиційної каші на молоці з рису. В кашу кладуть мигдаль, і той, кому він дістанеться, буде щасливий цілий рік. Так якщо побачите когось, хто старанно перемішує кашу, знайте — він шукає щасливий мигдаль.
Найцікавіший звичай – оголошення урочистого спокою. О 12:00 24 грудня у місті Турку проголошують офіційний початок різдвяного миру. Це означає, що тепер усі повинні спокійно відпочивати, ніяких сварок і суєти.
Мексика
У Мексиці воно справжнє свято — яскраві барви, веселощі, давні традиції. Якщо вам здається, що для цього потрібен сніг, то ні. Тут воно справжня fiesta під теплим сонцем.
Святкування починаються за 9 днів до 25 грудня обрядом Лас Посадас. Діти разом з дорослими, одягнені хто в Марію, а хто в Йосипа, ходять від дому до дому, зображуючи пошук притулку для народження Ісуса. Їм відмовляють, аж поки, нарешті, їх не запрошують до одного будинка, де всі гуртом святкують. Та ні одна урочистість в Мексиці не обходиться без піньяти – яскравої фігурки, наповненої цукерками. Діти із зав’язаними очима по черзі гамселять по неї палкою, намагаються розбити, поки всі інші підбадьорюють їх гучними вигуками.
У Мексиці святкова вечеря – великий сімейний обід, на якому подають тамалес (кукурудзяні млинці), бакалао (солона тріска), енсалада де Ночебуена (салат). До цього всього додають гарячий шоколад або пунш. А потім настає час пасторелас. Ці маленькі театральні постановки зображають боротьбу між добром і злом, де архангели перемагають диявола. Вони — популярні вистави на вулицях міст, які допомагають відчути дух урочистості.
О 24:00 мексиканці йдуть до церкви на месу. Після служби вся родина повертається додому, щоб обмінятися подарунками та продовжити святкування. Але важливо не лише обмінятися подарунками, але й прикрасити будинки вертепами. Ці вертепи можуть бути величезними та вражаючими.
Отже, в Мексиці – це яскраве, гучне, веселе свято, наповнене музикою, танцями, піньятами, старовинними звичаями, що додає йому особливого, мексиканського шарму.
Африка
Різдво в Африці – не про сніговиків та гарячий шоколад, але точно про тепло (в прямому сенсі). На континенті, де панує сонце, а також різноманітність культур, воно святкується дуже по-різному, залежно від країни. Але в кожній воно має свої особливості, від яскравих процесій до барвистих костюмів.
Для багатьох воно насамперед релігійна урочистість. Люди збираються в церквах, де влаштовують святкові служби співаючи, танцюючи, й навіть ставлячи театральні постанови. Африканські церковні хори співають так потужно, що можна відчути святкову атмосферу в кожній ноті. Влаштовуються справжні фестивалі, де люди переодягаються у традиційні костюми, барабанять та танцюють, йдучи вулицями міст. Наприклад, у Гані є звичай носити спеціальні яскраві карнавальні костюми, що дуже схоже на маленький карнавал.
Різдвяна вечеря тут — велика подія. Готують багато м’яса: курку, козлятину, яловичину або баранину, а також різні страви з рису, коржики, фрукти. Наприклад, в Південній Африці на стіл обов’язково подадуть малва-пудинг – солодкий десерт. А найголовніше – можливість родинного побачення. Люди їдуть до своїх рідних у далекі селища, привозячи їм подарунки. А ще є звичаї допомагати тим, хто потребує. У Кенії, наприклад, заведено обмінюватися фруктами або одягом, а також робити пожертви на благодійність.
Хоча Санта-Клаус із Північного полюса не дуже вписується в африканський пейзаж, багато дітей все одно нетерпляче чекають його подарунків. В деяких регіонах він навіть приїжджає на верблюдах або в традиційних костюмах. Тут це свято має глибокі релігійні коріння, теплі родинні зустрічі, та огорнуто яскравими традиціями, де сонце, музика і гостинність обов’язково створюють особливу атмосферу.
Висновок
Отже, Різдво – це не лише гулянка, а справжній калейдоскоп традицій і веселощів. У кожній країні є свої особливі звичаї: від чаклунки на мітлі в Італії, до Святого Миколая та Діда Мороза у нас. І хоч би як ви святкували – під снігом чи під сонцем, на оленях чи на зебрах, головне, щоб серце було сповнене радості та любові.
Так що, готуйтеся до веселощів, смаколиків і, звичайно, до нескінченних розмов про те, чому ваша ялинка така «креативна» цього року. Святкуйте на повну силу, адже Різдво – це час, коли навіть найсерйозніші стають трошки дітьми.
