Культура – це дуже багатогранне поняття, яке включає в себе різні речі. Це знання, вірування, мистецтво, звичаї, певні ремесла, а також багато іншого. Говорячи про нашу державу, а також про народні символи України – це теж одна зі складових нашої культури.
Що входить до цієї категорії? Це певні культурні знаки, образи й предмети, які несуть у собі глибоке смислове навантаження, пов’язане з традиціями, віруваннями та ідентичністю українського народу. Вони виникали протягом століть і передавалися з покоління в покоління як українські обереги, елементи свят, обрядів, побуту. Символіка українського народу відображає не лише зв’язок із природою, але й моральні цінності, прагнення до свободи, незалежності та духовну силу нації.
Чому важливо все це пам’ятати? Через українські етнічні символи ми пізнаємо минуле, розуміємо сьогодення і зберігаємо своє коріння. Це потрібно для того, щоб не втрачати свою національну свідомість і український народ не зник. На жаль, є приклади, коли певні народності втрачали свою культуру, наприклад, вливаючись в іншу чи шляхом захоплення, і повністю зникали як явище. Деякі з них жили давно, як гуни, етруски, кіммерійці, а деякі по міркам історії зникли зовсім нещодавно, як-от мая, корінні народи Тасманії та Австралії.
1. Історія народних символів України
Пропонуємо більш детально поговорити про українські культурні символи, а саме: як та коли вони виникли. Перш за все потрібно розуміти, що історія нашого народу починається задовго до 1991 року, коли наша держава отримала довгождану незалежність. Разом з цим і українська символіка має більш раннє походження.
Ні для кого не секрет, що наші предки були язичниками, і християнство прийшло на наші землі лише у X столітті, коли князь київський Володимир Великий зайнявся хрещенням Русі (офіційним вважається 988 рік, хоча деякі історики вважають, що це могло бути трохи пізніше або раніше).
Якщо говорити загалом, то християнство – це монорелігія, в якій бог один. Язичництво – це полірелігія, де богів багато. У давнину наші предки поклонялися природі й створювали символи як засіб захисту, подяки чи звернення до вищих сил: різні тотеми, які зображали певні божества, наприклад, Перуна, прикраси, різьблені фігури, статуетки з глини тощо. Майже кожне природне явище тоді мало своє божество: грім та блискавка – Перун, родючість землі – Мокоша, вітер – Стрибог, вогонь − Сварог, та навіть смерть – богиня Морана.
З прийняттям християнства багато язичницьких елементів переплелися з новими віруваннями, утворюючи унікальні українські народні символи. Протягом століть народ зберігав і передавав знання про українські обереги та їхнє значення – від орнаментів на вишивках до звичаїв, що живуть у нашій культурі досі.
2. Основні народні символи України та їх значення
- Калина – символ краси, дівочої чистоти, крові та нескореності. Вона часто фігурує у піснях як образ України.
- Вишиванка – оберіг і дзеркало душі українця. Кожен візерунок має значення: ромби – родючість, хрести – захист, хвилі – вічність. До речі, у кожному регіоні були свої особливості вишивки. Це стосується як кольорів ниток, так і самих візерунків.
- Тризуб – державний герб і водночас глибокий духовний знак, що походить з часів Київської Русі. Символізує волю, силу, духовність. Цікаво, що перша згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована Х століттям. Вона збереглася в болгарському рукописі, де зображені дружинники Святослава, що тримають прапори, увінчані тризубом.
- Хата з рушниками – образ домашнього тепла, миру й злагоди. Рушники на іконах і дверях оберігали дім. Український вишитий рушник – символ світлого радісного життєвого початку. Його часто дарували молодятам.
- Верба і дуб – верба уособлює жіночність і ніжність, символ родинного вогнища, а також краси й неперервності життя, а дуб – чоловічу силу, мудрість і довговічність. Наші предки вірили, що освячені гілочки верби оберігають поля від граду, а житло і людей – від хвороб.
- Писанка – священний символ весни, життя, безсмертя. Візерунки мали особливе значення і вважалися оберегами, а кольори – глибокий символізм. Це класичні обереги в українській культурі.
- Косівська кераміка – традиційне мистецтво Гуцульщини, яке поєднує яскравість, духовність і національну символіку.
- Гончарство – ремесло, в якому кожна глиняна річ мала не лише утилітарне значення як, наприклад, зручний посуд, а й обрядове – різні статуетки.
- Булава та штандарт – символи влади.
- Жовтий і синій кольори, а також, як аналог, червоний і чорний – кольори українського прапора. Обрані вони були не просто так: блакитний/синій символізує наше чисте безхмарне мирне небо, а жовтий – це «золоту» пшеницю на полях. Червоно-чорний прапор означає за однією версією те ж саме поле, але у вечірній час, коли на небі присутній червоний колір від заходу сонця, а поле з настанням сутінок починає здаватися чорним. За іншою версією чорний колір символізує землю, а червоний − кров, пролиту за нашу свободу.
3. Символи в обрядах і святах
Звісно, значення українських символів часто було пов’язане з різним святами. Це стосується як релігійних свят за календарем, так і звичайних, наприклад, як весілля. Щодо головної символіки на свята, то ось дещо з цікавого:
- Весілля. Рушник – обов’язковий символ об’єднання родів. Коровай – символ добробуту й родючості.
- Різдво. Дідух – снопик із колосків як символ пращурів. Павуки зі соломи – обереги, які притягують добро. Кутя – наша народна святкова страва, кожен інгредієнт якої має символізм, наприклад, пшениця означала достаток родини, мак є символом роду, а мед – здоров’я кожного з членів сім’ї. Кутю подавали на святковий стіл як тільки на небі починала сяяти перша зірка. Перед цим запалювали свічку, обов’язково дякували Богу за рік, який прожили.
- Великдень. Писанки, паска, вишитий рушник – елементи, що символізують оновлення, захист і життя. Також в цей день всі наряджалися у вишиванки – чистий святковий одяг символізував повагу до причини святкування.
Звісно, багато символів активно використовувалися і в звичайні дні просто у побуті. З часів Київської Русі аж до початку XX століття захисні елементи зустрічалися скрізь: в домі, на подвір’ї, на одязі та прикрасах. Наприклад, поширеними речами були:
- Ляльки-мотанки – жіночі обереги без обличчя, які уособлювали берегиню роду.
- Віночки – дівочі символи чистоти та краси. Кожна квітка у вінку мала своє значення.
- Солом’яні прикраси – мали сакральний зміст, слугували захистом від зла.
- В оселі часто вішали підкову над входом для притягнення удачі у дім.
- На кілочку обов’язково висів рушник-утирач для рук – щоб не принести на руках у хату нещастя.
- Піч та стіни були розмальовані квітами і візерунками з особливим значенням, на горищі сушилися пучки лікарських трав. Згідно з повір’ями, такі предмети були наділені природною світлою силою.
- Червоне намисто (коралі) для захисту від злих духів, приманювання удачі і щасливої долі. Частіше за все воно було виконано у вигляді маністи − це традиційна українська прикраса, що складається з багатьох низок намиста (здебільшого з коралів, скляних, дерев’яних або металевих бусин), які носили на шиї. Це був символ достатку, краси, оберег, а також частина традиційного вбрання дівчат і молодих жінок.
- У козаків часто при собі були полотняні мішечки, оздоблені орнаментом і вишиті матір’ю, сестрою або коханою дружиною, у яких зберігалася рідна земля, а також стрічки чи пучки сушених лікарських трав.
4. Роль народних символів у сучасності
Без перебільшення можна сказати, що українська культура в такий непростий час для нашої держави переживає етап відродження. Все більше людей починає говорити українською мовою, багато хто відроджує старовинні ремесла, що існували на теренах України сотні років тому, сучасний одяг, як в давнину, тепер часто прикрашається вишитими візерунками. Символіка активно використовуються у дизайні, архітектурі, образотворчому мистецтві, у піснях, фільмах. Навіть наша державна символіка, а тризуб – це один з її елементів – це те, що нам вдається зберегти вже понад тисячу років. Все це маркери патріотизму та національної єдності.
Молодь дедалі частіше повертається до святкових обрядів предків, наприклад, сьогодні багато хто одружується у вишиванках, одягає традиційні прикраси-обереги, як-от червоне намисто, співає українських пісень і таке інше, що не може не тішити більш старше покоління.
Висновок
Тепер ви знаєте, які народні символи притаманні українцям. Це не лише естетика чи фольклор. Все це – наша культура та елементи нашої національної ідентичності. Важливо про це не забувати та намагатися все це зберегти для нащадків, щоб вони були справжніми українцями.
