Потьомкінські сходи, знамениті також як Бульварні (1955 р.), Рішельєвські (раніше), Гігантські (XIX століття), – справжня перлина архітектурної майстерності. Є невід’ємною частиною міста, з’єднуючи його серце з Морвокзалом, а також одним із найпопулярніших місць для туристів в Одесі. Чому так, та яка історія даної локації – поговоримо у даній статті.
Скільки сходинок на Потьомкінській?
Це напевно найпоширеніше питання щодо цього місця. Потьомкінські сходи налічують 192 сходинки, хоча спочатку їх було двісті. Завдяки 10 прольотам і довжині 142 метри, вони є справжнім архітектурним шедевром.
Особлива конструкція створює унікальну візуальну ілюзію: нижня частина має 21,7 метрів в довжину, значно ширша за верхню частину, яка сягає 12,5 метрів. Це створює ілюзію однакової ширини по всій довжині, якщо поглянути згори. Парапети виглядають паралельними, а помітними залишаються лише майданчики. Водночас знизу сходи здаються довшими, формуючи безперервний каскад сходинок.
Гра оптичних ілюзій робить Потьомкінські сходи не просто функціональним об’єктом, а справжнім твором мистецтва, що приваблює туристів і місцевих жителів своїм неповторним виглядом.
Історія Потьомкінських сходів: від стежки до символу
Одеса, місто, що розкинулось на пагорбах, потребувало зручного шляху до моря. Ще в 1764 р., коли місто було під владою Османської імперії, на території майбутніх сходів був простий спуск, що з’єднував турецьку фортецю Єні-Дунья з берегом Чорного моря. Спуск був примітивним, але давав можливість пересуватися між фортецею та морем. Після того, як Російська імперія під керівництвом Катерини II захопила цю територію, спуск був реконструйований, але одесити все ще змушені були використовувати стежки та вузькі дерев’яні сходи.
Справжній шедевр архітектури виник у 1825 році, коли архітектори Франческо Боффо, Авраам Мельников та Потьє розробили проект «Гігантських сходів». Будівництво сходів тривало з 1837 по 1841 рік під керівництвом інженерів Аптона та Ю. Морозова. Князь Воронцов, хотів зробити дар коханій Єлизаветі, потративши на будівництво 800 000 рублів.
Побудували на місці старої стежки сходи, як згадував мешканець Дерибас. Їхня конструкція, спроєктована Аптоном, захоплювала бездоганністю. Велетенський клин із вапняку, поставлений на дерев’яних палях, перетинає три поздовжні та дев’ять поперечних склепінчастих коридорів. У місцях їхнього перетину утворюються потужні стовпи, що слугують опорою для сходів. Крізні галереї формують елегантні аркади на бокових стінах сходів.
Перебуваючи в Одесі відомий письменник О. Островський, описував місцеві сходи: “З бульвару до моря направляють сходи, розділені на 10 уступів, по 20 сходинок. Здається, 200 сходинок”. Ефект був досягнутий завдяки куту нахилу сходів і майданчиків, які забезпечували можливість відпочинку під час спуску.
Спочатку сходи дійсно спускалися майже до моря, але пізніше, при розширені Приморської вулиці, 8 сходинок були засипані.
Одеські сходи – не просто споруда, а справжній символ міста, що поєднує в собі красу, зручність та історичну цінність.
Сучасні сходи стали для Одеси таким же впізнаваним символом, як Ейфелева вежа для Парижа. Їхня світова слава закріпилася завдяки фільму «Броненосець Потьомкін», який зняв у 1925 роціСергій Ейзенштейн. Сцени, зняті на цих сходах, є найяскравішими та незабутніми у стрічці, яка стала класикою світового кінематографа. Особливо запам’ятався момент з дитячою коляскою, що скочується сходами, — цей кадр облетів увесь світ. Саме після цього кіношедевру сходи почали називати Потьомкінськими.
Цікаво, що їхня нинішня назва не пов’язана ані з історичними постатями, такими як Потьомкін чи Воронцов, ані з кораблями чи крейсерами.
Згодом вони почали руйнуватися через ерозію, і в 1933 році зробили реставрацію Потьомкінських сходів: вапняк змінили на рожево-сірий граніт.
Під час німецько-радянської війни, сходи Одеси стали символом на агітаційних листівках.
Чому називаються Потьомкінські сходи? Називали їх “Бульварними”, адже вони вели до Приморського бульвару, “Гігантськими”, вражаючи своїми розмірами, і “Рішельєвськими”, на честь засновника Одеси. “Портові” – ще одне ім’я, що відображало їхнє розташування біля порту. Але найбільш сталою стала назва “Потьомкінські”, що навічно пов’язана з драматичною подією 1905 року – повстанням на броненосці “Князь Потьомкін-Таврійський”.
У 1955 році, до 50-річчя повстання, сходи отримали назву “Потьомкінські”, на честь фільму.
З того часу Потьомкінські сходи та історія стали невід’ємною частиною історичного та культурного ландшафту Одеси, відомі на весь світ як символ міста та його незламного духу.
Легенди Потьомкінських сходів
Потьомкінські сходи – не лише архітектурна пам’ятка, а й місце, де народжуються легенди.
Кажуть, що під сходами прихований таємний підземний хід, який веде з Воронцовського палацу. Можливо, це міфи про Потьомкінські сходи, але хто знає, що таїться в глибинах історичного місця?
Інша легенда розповідає про арки сходів, які нібито зберігають скарби одеських контрабандистів. Хтозна, чи справді вони там, але романтика таємниці завжди приваблювала мандрівників.
І, звичайно ж, не можна забути про Мішку-Япончика, відомого грабіжника. Легенда свідчить, що він заховав свої скарби під однією зі сходинок. Правда, чи ні, але Потьомкінські сходи досі зберігають дух таємниць і легенд.
Потьомкінські сходи цікаві факти: не тільки краса, а й рекорди
Потьомкінські сходи – не лише символ Одеси, але й місце, де народжуються рекорди та визнання:
1. Швидкісний підйом: Щорічно проводиться забіг “Вгору Потьомкінськими сходами”, де учасники змагаються за найшвидший підйом. 24,6 секунди – рекордний час, який досі ніхто не зміг перевершити.
2. Європейська краса: Згідно з дослідженням компанії Marketing e tv, потрапили до десятки найгарніших сходів в Європі, зайнявши 6-те місце.
3. Незвичайна орієнтація: На відміну від більшості інших сходів, спускаються до моря не на південь, а на північ. Нетипова орієнтація, зумовлена особливостями берегової лінії.
4. Кінозначний символ: У 2015 році, на VI Одеському кінофестивалі, визнана “Скарбом європейської кінокультури”. Це підкреслює їх значний внесок у світову кіноісторію, адже вони стали символом кіно і джерелом натхнення для багатьох режисерів.
5. Театральна сцена: У 1919 році на сходинках розгорталися театральні вистави, перетворюючи їх на імпровізовану сцену для одеської публіки.
6. Екстремальний спуск: Сміливий спортсмен Сергій Уточкін здійснив спуск на велосипеді, мотоциклі і автомобілі, доводячи, що сходи – це не лише для піших прогулянок.
7. Символ міста: У різні часи сходи символізували Одесу: у роки війни – мужність, у повоєнний період – трудову доблесть.
8. Назва: “Потьомкінські сходи” закріпилися в документах в 1950 роках.
9. Локація для свят: Коли День міста перетворюються на трибуну, а під час свят з них найкраще милуватися салютом.
10. Символ музики: На честь Потьомкінських сходів написана пісня Сергія Рогожина, яка підтверджує їхній статус символу Одеси.
Потьомкінські сходи сьогодні
Одеса – яскрава перлина на узбережжі Чорного моря, що зачаровує туристів не лише мальовничими пляжами й насиченим нічним життям, а й неповторними історичними пам’ятками. Одним із найбільш знакових символів міста є Потьомкінські сходи – унікальний архітектурний шедевр, який викликає захоплення у кожного, хто завітав до цього куточка України.
Грандіозна споруда, збудована в середині XIX століття, слугує не лише урочистим входом до міста з боку порту, а й символічним мостом між історією і сучасністю міста. У 1902 році поруч зі сходами була прокладена лінія фунікулера, яка стала зручним способом подолати значний підйом. Після реконструкції у 2005 році фунікулер забезпечив швидкий доступ до Приморського бульвару й морського вокзалу, органічно доповнивши історичну пам’ятку.
Сьогодні Потьомкінські сходи залишаються одним із найулюбленіших туристичних об’єктів, що заманює гостей з різних куточків світу. Вони є яскравим свідченням архітектурної вишуканості та культурної спадщини, продовжуючи надихати й вражати нові покоління мандрівників.
Висновок
Потьомкінські сходи в Одесі – одна з найвідоміших пам’яток України, символ міста та архітектурний шедевр. Побудовані в 1837-1841 роках, вони налічують 192 сходинки і створюють оптичну ілюзію: зверху видно лише майданчики, а знизу – лише сходи. Легенди пов’язують їх з історією кохання, революціями та кінематографом – тут знімали культову сцену фільму “Броненосець Потьомкін”. Цікавість викликає і їхнє ідеальне розташування, що підкреслює красу міста.
