Аутизм — це порушення розвитку. Інформація не розпізнається правильно або сприймається по-іншому мозком аутичної людини. Вони бачать світ іншими очима. У них інше сприйняття, ніж у неаутичних людей. Наприклад, вони чують шум газонокосарки або щось подібне, набагато голосніше. Це часто їх лякає.
Часто відомі три різні форми: «ранній дитячий», «синдром Аспергера» та «атиповий». Сьогодні все узагальнюють під терміном «розлад аутистичного спектра», або скорочено «РАС». Це означає, що ці люди дуже різні. Деякі взагалі не можуть говорити, інші навіть говорять дуже рано і дуже добре.
Ранній дитячий аутизм тепер називають важкою формою розладу аутистичного спектра. Ця форма з’являється в ранньому дитинстві. Хворі діти часто менше дивляться на своїх батьків або взагалі не дивляться на них.
Синдром Аспергера, легка форма розладу аутистичного спектра, часто стає очевидним лише пізніше. Постраждалі діти часто самотні, їм дуже важко заводити друзів або вони навіть не хочуть цього робити.
Ознаки аутизму
РАС має широкий спектр проявів, і двоє людей, хворіючих ним, будуть дуже різними. Деякі мають труднощі лише в певних аспектах спілкування, тоді як інші потребують постійної допомоги. Її ознаки проявляються по-різному залежно від віку.
Дитинство
У дитинстві ознаки стають помітними в віці 2-3 років та мають такі особливості:
- Мовні проблеми: багато дітей починають говорити пізніше за однолітків, чи взагалі мовчать. Сигналом є вже те, якщо у дитини відсутня реакція на своє ім’я, прослідковується повторення одного й того самого слова чи фрази, не використовуючи їх у контексті.
- Уникання зорового контакту: найпоширенішою ознакою, привертаючою увагу батьків та фахівців, є уникнення дивитися в очі під час розмови.
- Любов до рутини: діти дуже прив’язані до своїх звичних розпорядків. Часто засмучуються, коли щось змінюється, навіть якщо зміна незначна (нова страва, інший маршрут до дитячого садка).
- Обмежені інтереси: їх коло інтересів дуже обмежене, тому зосереджують увагу на чомусь одному. Наприклад, на конкретній іграшці чи типі діяльності.
- Чутливість до звуків, дотиків: деякі діти реагують дуже різко на певні звуки, текстури чи навіть світло.Такі подразники будуть дуже неприємними, здатні викликати стрес, навіть агресивну реакцію.
Підлітковий вік
Підлітковий вік є важливим етапом, оскільки соціальні взаємодії стають складнішими, і хвороба проявляється по-новому:
- Соціальні труднощі: підліткові складнощі в побудові дружніх стосунків; полюбляють самотність, уникають компаній, не розуміють жартів. Завжди губляться, намагаючись почати розмову.
- Тривожність, стрес: соціальний тиск і зміни в житті (школа, перехід до дорослого віку) здатні викликати сильну тривогу. Хворі підлітки почуваються ізольованими внаслідок незнання шляхів інтегрування в суспільство.
- Поведінка: поведінка їх здається дивною, не відповідною очікуванням їхнього віку. Вони зазвичай продовжують займатися тими справами, які полюбляли робили у дитинстві (повторювати рухи, ходити колами, постійно зосереджуватися на улюблених темах).
- Сенсорні реакції: підлітки стають надмірно чутливими відносно шуму, яскравого світла, дотиків. Відвідування концертів, торгівельних центрів, іноді стає дуже стресовим.
Доросле життя
У дорослому віці хвороба проявляється менш очевидно, але має вплив на існування людини:
- Соціальна ізоляція: дорослі складнощі у створенні близьких відносин. Їм важко зрозуміти невербальні сигнали — міміку, інтонацію, оскільки їм властиве неправильне інтерпретування емоції інших.
- Працевлаштування: важкі комунікативні навички ускладнюють пошук роботи, особливо на тих позиціях, які вимагають активної взаємодії з колегами або клієнтами. Навіть висококваліфіковані люди зазнають труднощів внаслідок нерозуміння соціальних правил, невміння працювати в команді.
- Стереотипні дії: дехто вже в дорослому віці продовжує проявляти стереотипні рухи чи дії, допомагаючи собі зберігати спокій у стресових ситуаціях.
- Обмежені інтереси: у дорослому житті ці інтереси здатні перетворитися на професії чи захоплення, дехто має виняткові здібності в певних сферах: математика, музика, технології. Однак залишаються надмірно зосередженими на цих інтересах, ускладнюючи адаптацію до інших сфер життєдіяльності.
Отже, ознаки захворювання різняться на кожному етапі життя. Якісь риси залишаються постійними, але реакція на світ дитини, підлітка чи дорослого, значно змінюється з віком.
Симптоми аутизму
Симптоми варіюються залежно від ступеня розладу. Є низка ознак, об’єднуючи багатьох людей цієї категорії. Ці симптоми помітні вже в ранньому віці, тоді як інші стають більш очевидними згодом.
Проблеми зі спілкуванням
Найпоширенішим симптомом є труднощі пов’язані з мовою, а також повна її відсутність. Одні діти починають говорити пізніше, ніж їхні однолітки, мова других обмежена декількома словами. У деяких випадках ігнорується використання слів зовсім, хоча сприймається сказане іншими.
Проблеми зі спілкуванням мають такий вигляд:
- Затримка розвитку мовлення: Дитина інколи погано говорить у звичному віці, інколи говорить обмежено. Дехто лише повторює слова чи фрази, без розуміння їх значення.
- Невміння використовувати мову для спілкування: інколи, розмовляючи, дитина робить це без розуміння використання мови для ведення діалогу, вираження емоцій.
- Нерозуміння невербальних сигналів: полягає в нерозумінні жестів, міміки, тону голосу, інших невербальних сигналів. Створюються труднощі в комунікації з іншими людьми.
- Ехолалія: часто зустрічається у діточок повторювання сказаних кимось слів, фраз, навіть якщо не розуміють їхнього значення (повторюють запитання, замість того щоб відповідати на нього).
Відсутність інтересу до групових ігор
Соціальна взаємодія – сфера, де вони стикаються зі складнощами. Зазвичай уникають, чи взагалі не розуміють правила взаємодії між однолітками та проявляють наступні симптоми:
- Уникання соціальної взаємодії: рідко ініціюють ігри, відсутнє бажання грати у компанії інших дітей, залишаються осторонь у групових іграх.
- Відсутність емпатії: не реагує на радість, смуток, роздратування своїх однолітків, в наслідок нерозуміння емоцій інших людей.
- Небажання ділитися іграшками, брати участь у спільних заходах: такі діти часто зосереджені на власних інтересах і не розуміють концепцію спільної гри.
Тому для діток з аутизмом також дуже важливим є процес вибору дитячого садочка. Варто зауважити, що практично в кожному регіоні є ДНЗ, які не просто можуть приймати до себе таких дітей, але й навіть зобов’язані це робити.
Стереотипні дії, прив’язаність до рутини
Ще однією поширеною рисою є схильність до повторюваних дій, ритуалів. Це може проявлятися в різних формах і включати такі симптоми:
- Повторювані рухи: часто спостерігаються розмахування руками, похитування головою, ходіння по колу, постукування пальцями. Ці рухи дитини можуть бути способом заспокоїтися, впоратися зі стресом.
- Залежність від розпорядку: їм, незалежно від віку, вкрай необхідна рутина. Найменші зміни в щоденному розпорядку можуть викликати стрес, панічну реакцію. Таке прагнення до звичного середовища стає цілком зрозумілим, коли розглядати його як скоріше повернення до комфортного середовища.
- Фіксація на конкретних предметах, заняттях: дитина годинами складає один пазл, зосереджується на одній темі.
Непередбачувані емоційні реакції
Емоційні реакції бувають непередбачуваними. Пояснюється складністю обробляти інформацію, що надходить з навколишнього середовища. Наприклад:
- Раптові спалахи агресії, істерики: навіть незначні зміни в середовищі стають причиною сильного емоційного вибуху. Іноді стають агресивними, надмірно емоційними без очевидної причини.
- Незрозуміла радість, сміх: у деяких випадках сміються та виявляють ознаки радості у ситуаціях, коли це недоречно.
- Труднощі в керуванні емоціями: відчувають труднощі із саморегуляцією емоцій, в результаті чого відбувається різка зміна настрою.
Підвищена чутливість до сенсорних стимулів
Важливою рисою є сенсорна чутливість. Звуки, світло, запахи, дотики здатні бути занадто інтенсивними. Для прикладу:
- Звуки: звичайні звуки — сирени, дзвінки, шум людних місць, здаються їм надмірно гучними та неприємними.
- Дотики: уникають обіймів, відчуваючи дискомфорт від певних видів тканини одягу.
- Світло, запахи: яскраве світло, різкі запахи викликають стрес та навіть агресію.
- Уникають сонячного світла та мають своєрідну реакцію на певні аромати.
Симптоми варіюються від легких до важких, та раннє їх розпізнання допомагає людям отримати необхідну підтримку та допомогу для кращої адаптації до світу.
Причини аутизму
На сьогодні немає єдиної відповіді на питання, що саме викликає аутизм, але науковці виявили кілька факторів, впливаючих на розвинення цього розладу. Дослідження в цій галузі тривають, і хоча точна причина залишається невідомою, є кілька основних теорій.
Генетичні фактори
Однією з найбільш вивчених причин є генетика. Вчені встановили, що розлад часто має спадкову природу. У багатьох випадках виявлено, що в сім’ях, де хворіє дитина на РАС, існує вищий ризик, що і в інших дітей він буде теж.
Основні генетичні фактори:
- Генна мутація: деякі генетичні мутації впливають на мозок, викликаючи особливості, пов’язані з аутизмом. Однак конкретні гени ще досліджуються, і немає виявленого, відповідального за виникнення розладу.
- Сімейна історія: він здатен передаватися у спадок.
Екологічні фактори
Окрім генетичних факторів, деякі дослідники вказують на можливий вплив навколишнього середовища. Хоча ці фактори не є безпосередньою причиною захворювання, але підвищують ризик його виникнення.
Серед них:
- Токсини в навколишньому середовищі: деякі дослідження показали здатність збільшення ризику захворювання від впливу хімічних речовин, токсинів в період вагітності. Наприклад, контакт з певними пестицидами, забрудненням повітря, важкими металами негативно впливає на мозку плода.
- Інфекції в період вагітності: якщо жінка в період вагітності перенесла серйозні інфекційні захворювання (краснуха, кір та інші вірусні інфекції), виникає зростання ризику.
- Передчасні пологи: діти, народжені раніше терміну, більш схильні до розладу, оскільки їхній мозок не встигає повністю сформуватися до народження.
Теорія, в якій говориться про вплив вакцини на виникнення розладу, набрала популярності кілька десятиліть тому, та була науково спростована. Міф про їх зв’язок виник з вини дослідження, яке пізніше було визнано хибним і відкликане. Правда чи ні — достеменно невідомо. Попри такі заяви, страх перед вакцинами все ще існує у деяких батьків.
Жодне наукове дослідження не підтвердило зв’язок. Вакцини є безпечними та важливими для профілактики серйозних захворювань (кір, поліомієліт, дифтерія). Вакцина MMR (проти кору, паротиту, краснухи), про яку йшла мова в дослідженнях, не має жодного підтвердженого впливу на виникнення цього розладу. Багато країн провели масштабні дослідження, та довели це.
Інші можливі фактори
Крім генетичних та екологічних, є й інші гіпотези, але жодна з них не має достатньої доказової бази.
Є припущення, що вік батьків, особливо матері, впливає на ризик виникнення аутизму. Діти, народжені від старших батьків, мають підвищений ризик. Дослідження вказують на зв’язок ускладнень під час вагітності, пологів (відносно нестачі кисню) з підвищенням ризику виникнення хвороби.
Незважаючи на те, що точні причини РАС ще вивчаються, важливо розуміти — він складний розлад, і його поява залежить від поєднання багатьох факторів, генетичних та екологічних.
Діагностика аутизму
Чим раніше буде розпізнано розлад, тим легше існування буде у дитини. Тому батькам варто уважно стежити за першими ознаками, які здатні проявлятися вже в ранньому дитинстві. Для прикладу, причиною для додаткових консультацій треба вважати, коли дитина уникає контакту очей, відсутня реакція на своє ім’я.
Діагностика включає кілька етапів. Лікарі спостерігають за поведінкою дитини, проводять спеціальні тести, допомагаючих оцінити її стан. Йдеться як про прості спостереження, так і більш глибокі, психологічні чи неврологічні обстеження. Також важливо проконсультуватися з фахівцями — дитячими психологами та неврологами, досвідченими у роботі з дітьми та розладами.
Правильно поставлений діагноз впливає не тільки на лікування, а й ще на життя дитини в соціумі, знаходження спільної мови з людьми та навколишнім світом.
Лікування аутизму та підтримка
Лікування не потребує спеціальних ліків. Існує багато методів, допомагаючих людям краще адаптуватися до середовища та розвивати необхідні навички. Кожен метод підбирається індивідуально, залежно від потреб конкретної людини.
l Поведінкова терапія
Найпоширеніший та ефективний метод лікування РАС. Поведінкова терапія допомагає дитині чи дорослому навчитися спілкуватися з людьми, розуміти соціальні ситуації та відповідати на них. Для прикладу, спеціалісти навчають, як правильно просити про допомогу, реагувати на емоції інших людей.
Найбільш відомий метод поведінкової терапії є ABA-терапія (прикладний аналіз поведінки). Її основу становить те, щоб винагороджувати правильну поведінку і поступово навчати людину соціальним і комунікативним навичкам. Довготривалий процес, зате він значно поліпшує якість життя людини.
l Мовна терапія
Мовна терапія формує мовлення, навички спілкування. Дітям, маючим труднощі у вираженні своїх думок та розумінні мови інших, мовні терапевти допомагають покращити здатність до комунікації. Терапія включає різні вправи: від навчання простим словам до роботи над складнішими формами комунікації: жестове мовлення чи використання спеціальних електронних пристроїв. Наприклад, якщо дитина відмовляється говорити, вона здатна навчитися використовувати планшет з комунікаційною програмою, щоб висловлювати свої потреби.
l Психологічна підтримка
Захворювання впливає як на дитину, так і його родину. Важливою складовою лікування є психологічна підтримка, здатна допомогти батькам і близьким зрозуміти найкращу реакцію на виклики, що виникають у повсякденному житті. Психологи працюють, пояснюючи родинам, як підтримувати дитину, допомагати їй адаптуватися до різних ситуацій, зберігати терпіння і розуміння.
Дитина чи дорослий також здатні отримати психологічну допомогу, щоб краще справлятися зі своїми емоціями та стресом. Це допомагає знизити рівень тривожності, покращити загальне самопочуття.
l Спеціальна освіта
Багато діточок потребують спеціального підходу до навчання. Спеціалізовані школи, програми допомагають їм здобувати освіту, відповідну їхнім потребам і можливостям. Важливо, щоб навчання було адаптованим, враховувало особливості дитини, надавало підтримку в розвиненню навичок, необхідних у повсякденному житті.
l Медикаментозна підтримка
Хоча розлад аутистичного спектра не лікується медикаментозно, інколи призначаються медикаменти для зменшення певних симптомів, які супроводжують розлад. Наприклад, якщо дитина відчуває сильну тривогу, має проблеми зі сном, лікарі рекомендують ліки, які допоможуть впоратися з цими симптомами. Проте такі препарати використовуються лише за призначенням лікаря і з великою обережністю.
l Соціальна підтримка
Діточкам дуже важлива підтримка суспільства: спеціальні програми допомагають з соціальними навичками, пошуку роботи, а також у підтримці самостійного існування. Дорослим допомагають соціальні працівники, спеціалісти, які допомагають та вчать розв’язувати побутові питання і соціалізації.
Тривалість життя людей з РАС зазвичай таке як середня тривалість життя здорової людини. Та тільки за умови, якщо вони отримують необхідну підтримку. Головне — своєчасна допомога і постійний супровід, дозволяючий людині повноцінно жити та бути частиною соціуму. Лікування та підтримка спрямовані на поліпшення їхнього існування, навчання навичкам спілкування, соціальної взаємодії.
Висновок
Аутизм ні в якому разі не слід вважати вироком, а особливістю розвитку, яка вимагає від суспільства більше розуміння, терпіння та уваги. Люди з РАС можуть жити повноцінним життям, розвивати свої унікальні таланти та здібності, але в належних умовах. Багато хто з них мають дивовижні інтелектуальні або творчі можливості, але їм потрібна підтримка, щоб реалізувати свій потенціал.
Важливо пам’ятати — кожна людина унікальна, і її шлях розвитку може також бути унікальним. Тому суспільство повинно навчитися не тільки приймати, але й допомагати людям з РАС адаптуватися до навколишнього світу. Адже тільки всього-то й потрібно — просте розуміння, що ці люди наділені можливістю сприймати світ по-іншому. Це дає змогу краще співіснувати та взаємодіяти.
Повага, толерантність і допомога – цінності, які кожен повинен проявляти. Тільки тоді люди з аутизмом зможуть відчути себе частиною суспільства, отримають можливості, рівні всім, а також проживуть своє життя максимально щасливо.
