Навіть будинки, яким 100-200 років, часто викликають захоплення своєю атмосферністю, красою архітектури, історичним значенням та іноді навіть містичністю. Завжди цікаво, хто там прожив, яка історія життя цих людей і таке інше. Коли ж мова йде про середньовічні замки, то це взагалі максимально цікаво для дослідження.
В Україні, до речі, подібних будівель чимало. Деякі з них збереглися не у найкращому вигляді, а є й такі, які були відбудовані та реставровані. Особливо цікавими є ті, яким пощастило зберегтися майже у первозданному вигляді. Для дослідників – це науковий інтерес, а для звичайних людей – це красиве місце, яке хочеться побачити, погуляти там, можливо послухати цікаві історії від екскурсоводів та зробити кілька пам’ятних фотознімків.
Про одну з таких споруд ми й розповімо вам у цій статті. Якщо точніше, то мова піде про Аккерманську фортецю у місті Білгород-Дністровський. Це, до речі, найбільша середньовічна цитадель країни. Вона займає територію аж у дев’ять гектарів. За час існування, а їй за версіями дослідників близько 700-800 років, вона багато разів перебудовувалася, що суттєво змінювало її вигляд. Нею володіли вельможі різних держав. Фортеця неодноразово була обложена та зазнавала нападів, але збереглася до наших днів, ставши важливим туристичним об’єктом. Це дуже цікавий історичний об’єкт, який пройшов непростий шлях, тому сьогодні Аккерманська фортеця, або ж фортеця Білгород-Дністровський – це головний герой цієї статті.
Історія Аккерманської фортеці
Почати варто з того, що на території, де зараз вже не першу сотню років знаходиться фортеця, колись було античне місто, яке називалося Тіра. Це було грецьке поселення, яке існувало до IV століття. Згодом поліс було знищено. Пізніше на цьому місці мешкали даки, анти, слов’яни. Протягом століть ця земля була у власності різних тодішніх держав. Це і не дивно, адже м’який клімат, родючі землі, води річки Дністер повні риби, яка була потужною торговою артерією – робили це місце дуже вигідним для проживання.

Історики вважають, що фортеця будувалася не менше 200 років. Будівництво почалося у XIII, а завершена вона була у XV столітті. Назва Аккерман, яка сьогодні використовується досить часто, виникла у турецький період, а якщо точніше, то у 1484 році фортеця перейшла під владу Османської імперії – тоді вона й отримала всім відому сьогодні назву. Цікаво, що це не просто красиве слово, а цілком підходящий термін, який перекладається як «білий камінь» − споруда збудована з місцевого вапняку, який має відповідний колір.
Так, хто створив Аккерманську фортецю? Враховуючи активне протистояння народів та постійну зміну власників цієї території, назвати когось конкретного буде складно, а точніше навіть неможливо. Спочатку, на місці руїн античного міста Тіра, генуезці заклали фундамент у 14 столітті. Згодом фортеця була розширена та укріплена молдаванами. Врешті, турки перетворили її на значний форпост, зокрема за часів султана Сулеймана Пишного – того самого, в гаремі якого була Роксолана.
Архітектура Аккерманської фортеці
Вище вже було сказано про те, що її зовнішній вигляд протягом століть суттєво змінювався. Сучасного вигляду вона набула в XV столітті, за часів панування Молдавського князівства. У цей період її укріплення значно розширили: довжина стін сягнула 2,5 кілометра, а загальна площа зросла до 9 гектарів.

Вона має форму неправильного багатокутника і поділена на 3 двори. Перший – це основа фортечного комплексу і нею виступає Цитадель − найукріпленіша частина, збудована ще генуезцями. Там була скарбниця, криниця, пороховий склад, комендантські приміщення. Площа двору цитаделі − 300 м². Другий − Гарнізонний двір, де розміщувалися солдати, казарми. Третій – Господарський двір (або зовнішній/портовий) – використовувався для зберігання припасів, роботи ремісників, а також міг слугувати захистом для цивільного населення під час облоги. Кожен двір міг самостійно вести оборону.
Іноді в туристичних описах виділяють окремо цивільнийаботорговий сектор як четвертий двір, однак у наукових джерелах він не є повноцінним окремим двором у фортифікаційному сенсі.
Стіни та вежі мають товщину від 0,8–1,5 м до 5–5,5 м та висоту 5–15 м, іноді навіть до 20 м у вежах цитаделі. Башта Скарбниця напівзруйнована, решта ж перебуває практично у відмінному стані.
З трьох боків фортецю оточує рів, сучасна глибина якого сягає 13-14 м. Колись він наповнювався солоною водою, створюючи природний бар’єр для облогових машин. Внутрішня стіна рову на кілька метрів вища від зовнішньої. Між 32 вежами була побудована висока куртина. На сьогоднішній день збереглося 24 вежі.
Цікаві факти про Аккерманську фортецю
Перші люди у цій місцевості оселилися ще більше 40 тисяч років тому.
Ансамбль «Аккерманська фортеця і давнє місто Тіра» було внесено до Попереднього списку ЮНЕСКО.

У середньовіччі з боку входу був підвісний міст, а прохід закривали потужні ґратчасті ворота, але вони не збереглися.
Дві вежі носять імена Пушкіна і Овідія. Це пов’язано з тим, що за переказами, сюди був засланий поет Овідій через неповагу до імператорської особи та його сім’ї. Тут він наче і знайшов свою смерть. У свою чергу Пушкін пізніше приїжджав до Білгород-Дністровської фортеці вклонитися могилі поета.
Сьогодні вона цікава не лише туристам, а й слугує місцем для зйомок історичних фільмів та проведення фестивалів.
Легенди Аккерманської фортеці
«Дівоча вежа»
Туристи, слухаючи розповіді про цю неймовірну фортецю, часто цікавляться, чому одна з веж називається Дівочою. Погодьтеся, що назва для подібної споруди досить незвична. Це пов’язано з однією легендою.
1. За переказами, ця назва виникла за часів правління молдавського господаря Олександра Доброго. У нього була донька Тамара, яка вела життя, сповнене свавілля й розбою. Якось Тамара звернулася до батька з проханням виділити кошти на благочестиву мету – буцімто для будівництва монастиря. Батько погодився, але дівчина його обдурила. Замість святині вона звела фортецю і проголосила себе незалежною правителькою.

Коли Олександр Добрий дізнався про зраду доньки, його охопив гнів. Він прокляв Тамару, і та впала в непробудний сон. За легендою, він наказав замурувати її живцем у стіну фортеці. Відтоді одну з веж Аккерманської фортеці називають Дівочою – на згадку про трагічну долю бунтівної доньки.
2. Є й інша версія походження цієї назви. Вона розповідає про жінку, на ім’я Марія, яка була дружиною знатного молдавського воєводи. Коли розпочалося зведення укріплень, будівничі передбачили: фортеця вистоїть віки, лише якщо в її основу покласти живу душу. Жереб випав саме на Марію, й вона добровільно прийняла свою долю, аби врятувати чоловіка та його воїнів. Подейкують, її дух досі блукає мурами фортеці, оберігаючи її від лиха.
«Підземелля з монстрами»
У середньовіччі підземні ходи під замками були нормою. Зазвичай їх облаштовували, аби у випадку необхідності можна було непомітно для ворогів покинути територію та врятуватися. Ця фортеця не стала винятком.
Говорять, що сьогодні у її підземеллях водяться якісь монстри, які виходять вночі на полювання. Якщо опинитися поруч з фортецею у нічний час, то є шанси стати жертвою цих містичних істот.

«Золота комора»
Вважається, що османські султани зберігали у фортеці величезні скарби, які були надійно заховані у таємній кімнаті глибоко під землею. Останній з них покинув фортецю дуже поспішаючи, тому забрати багатства не встиг. Численні пошуки цієї комори не дали результатів, але легенда живе донині.
«Чорний вершник»
Розповідають про таємницю постать верхом на коні, яку можна побачити у цій місцевості, коли на небі повний місяць. Вважається, що це дух одного з оборонців фортеці, який загинув, відстоюючи її під час однієї з численних битв. Його дух не знайшов покою, тому цей страж досі блукає по землі й охороняє фортецю.
«Стіни, що плачуть»
Місцеві розповідають, що в дощові дні можна почути, як стіни фортеці схлипуючи тихо ридають, ніби згадуючи ті трагічні події, які сталися на її території. Можливо, це душі тих, хто загинув тут протягом віків.

«Тетраксис»
Звісно, не можна не згадати й про одну з головних загадок цитаделі – тетраксис. Що це? На одній з веж на стіні з ядер зроблений певний візерунок. Версій його походження є кілька:
- Без містики − ядра застрягли в стіні після потужного обстрілу, а трикутна фігура, яка з них сформувалася – це просто випадковість; Може бути й так, що це просто прикраса для стіни чи навіть візерунок з символізмом – триєдність природних сил: землі, повітря, води;
- Масонський символ – орден каменярів після побудови замку залишили тут свій слід, але це звучить досить нереалістично і справа навіть не в типовій конспірології, а в тому, що архітектором цього бастіону був турок Мехмед Тахір Ага, а Масони – єврейський орден, тому ця версія походження тетраксиса малоймовірна.
- Сонячний годинник – для визначення 1 березня і 15 жовтня: дні початку та закінчення сільськогосподарських робіт.
Аккерманська фортеця що цікавого подивитись?
На території фортеці можна побачити величні мури та масивні вежі, що вражають своєю масштабністю та середньовічною атмосферою. У музеї зберігаються автентичні обладунки, зброя та інші артефакти, які переносять у часи лицарів і воєвод. Обов’язково варто заглянути до підземель – вони приховують чимало таємниць і легенд.
Під час історичних реконструкцій і фестивалів, які тут регулярно відбуваються, фортеця буквально оживає – з лицарськими боями, костюмованими дійствами та народними гуляннями.
Екскурсії до Аккерманської фортеці проводяться регулярно. Вартість квитків: дорослий – 150 грн, дитячий (6-16 років) – 75 грн.

Графік:
- з 8.00 до 20.00 год. у літній період (1 квітня – 30 вересня)
Екскурсійне обслуговування: з 9.00 до 17.00 год. - з 9.00 до 17.00 год. у зимовий період (1 жовтня – 31 березня)
Екскурсійне обслуговування: з 9.00 до 16.00 год.
Працює без вихідних і свят.
Більше інформації можна знайти на офіційному сайті: akkerman-fort.od.ua. Також можна зателефонувати за номером: +3804-849-697-18. Обов’язково уточнюйте ціни, адже вони можуть змінюватися.
Як дістатись до Аккерманської фортеці?
Адреса: м. Білгород–Дністровський, вул. Ушакова, 2В. Дістатися до фортеці можна автомобілем або автобусом, що регулярно курсують з Одеси. Від Одеси до фортеці трасою М‑15 у бік Рені всього близько 80 км. Також є залізничне сполучення до станції Білгород-Дністровський, звідки до фортеці можна дійти пішки або скористатися місцевим транспортом – п’ять хвилин автобусом № 6.
Підсумок
Локація неймовірно цікава, тому за можливості рекомендуємо якось поїхати туди на екскурсію. Це буквально дев’ять гектарів історії та легенд, тому нудно точно нікому не буде.