Українці мають колоритну, багату культуру, яка складається з цінностей, що формувались багатьма поколіннями – щедрування. Мудрість, життєві настанови закладені в українських звичаях, обрядах і відображаються у світосприйнятті, духовних цінностях та взаєминах у соціумі. Чому люди щедрують, кого прославляють у щедрівках, як святкують про все це розповімо у даній статті.
Актуальність
Звичаї, як і мова об’єднують людей в один неповторний народ, згідно з повір’ями, той хто не дотримувався традицій, карався Богом та самими людьми. Дохристиянські обряди тісно переплелись з релігійними, які увібрали у себе чимало манер, відомих до нашого часу, наприклад Різдво Христове припадало на день, коли повертається сонце, яке сповіщає про врожай і щастя, таку інформацію можна почути у співах колядок. Практично все життя людини складається із свого роду ритуалів, народження, христини, весілля, поховання, жнива, веснянки тощо. Свята календарного циклу ототожнювали різні сфери людського життя, поділялись на основні цикли: зимовий, весняний, осінній, літній, такий період був насиченим прикметами, а кожне свято відповідало певному виду діяльності людини у різних галузях.
Значення та виникнення
Щедрівка – це обрядова пісня, яку виконують у Щедрий вечір і прославляють господаря помешкання та всю його родину отримуючи за це смаколики або гроші.
Свято відзначають за новим стилем 31 грудня (за старим 13 січня), назва походила від думки та віри слов’ян, чим багате буде святкування та кутя, тим краще буде життя господарів цього дому у новому році, також існує відома багатьом назва Маланка, саме у цю дату віряни вшановують святу Меланію Римлянку, а наступне число – Святого Василя. За легендами свято походить від імен цих постатей, і Маланка, вона ж Вода була нареченою Василя – Місяця, які парою ходять та сповіщають про початок нового етапу, року. Зважаючи на перекази та різні повір’я, день коли щедрують поєднує у собі як язичницькі так і християнські звичаї.
Традиції щедрування
На Щедрий вечір у храмах відбуваються Богослужіння, де люди можуть подякувати Богу за все та попросити добра і злагоди на наступний рік. У цей день прийнято збиратись всією родиною за одним столом, готують багато страв, щедро накривають на стіл, головною стравою є кутя. Популярним є вечір серед молоді, переодягаються в костюми, дівчину одягали як Василія, а хлопця у Маланку, у театралізованому дійстві брали участь також дід, циганка, стрільці і коза, яку водили, жартівливо розмовляли, співали щедрівки, коли тварина “помирає” господар повинен врятувати її частуючи різними смаколиками. У такому виставковому вигляді щедрували, бажали господарям міцного здоров’я та благополуччя. За переказами святкували Маланку до світанку, а вранці на перехрестях щедрувальники запалювали дідухи і стрибали через них (являли собою снопи соломи), які ставили на Святвечір і зберігали до щедрування.
У дохристиянські часи молоді дівчата ворожили, такі обряди збереглись досі і проводяться у деяких регіонах нашої країни, наведемо приклад деяких з них:
- молодиці виходили на вулицю і яку тварину першу зустрічали, вважалось таким і буде майбутній чоловік (собака – злим, корова – щедрим, вівця – спокійним)
- біля вхідних воріт розсипали зерно, якщо його ніхто не зачіпав – майбутнє життя буде щасливим та у парі.
- дівчата розчісували волосся і цей гребінець ложили під подушку, промовляючи прийти судженого у сні, хто наснився, той і є майбутньою долею.
Кому можна щедрувати
З усіх часів і донині збереглися традиції, що щедрують дівчата, а посівають хлопці, дотримуються цього, бо вірили, що саме так притягують успіх та щасливе майбутнє, яке за повір’ями приносять хлопці, тому вони і посівають, вважається, що перший посівальник у вашому домі приносить із собою достаток та добробут. Від хати до хати представники чоловічої статі засівали зерном житлові приміщення, бажали здоров’я, щедрого врожаю. Посівальників запрошували до столу, щоб добре все сідало, зокрема де були незаміжні дівчата так казали про майбутніх сватів, щоб все вдавалось частували їх різними смаколиками, а перших, що прийшов у дім – обдаровували гостинцями та грошима.
Страви на Багату кутю
За звичаями, які збереглись до нашого часу, стіл накривають щедро, тобто страви не пісні, головною є друга кутя, яка називалась щедра (першу готують на Святвечір), заправлена горіхами, маком, родзинками, крім неї готують українські страви такі як: печену ковбаску, печеню, вареники з сиром, холодець, голубці тощо.
Прийнято у ввечері ходити до хрещених батьків, відносити їм гостинці, а на Василя потрібно пригощати рідних, друзів, сусідів, ділитись стравами з ближніми на честь свята.
Що не можна робити?
Згідно досвіду та переказів наших предків, які передавались з покоління у покоління, у період коли потрібно щедрувати заборонялось:
- позичати кошти, адже вважалось, що таким чином ви віддаєте свою вдачу та матеріальне благо
- конфліктувати, ображатись та лихословити
- готувати страви з риби, птиці – цим самим можна відлякати успіх та благополуччя
- вимовляти слово “тринадцять”
- виконувати побутову та фізичну роботу
- виносити сміття.
Прикмети щедрування
Велике значення на Щедрий вечір люди надавали вітру та уважно за ним спостерігали:
- південний напрямок-до хорошого врожаю зернових культур, східний – вродять ягоди і фрукти, а західний – удача для рибалок
- тихе і зоряне небо – рік буде вдалим і щасливим
- безсніжний, теплий вечір – літо буде дощове, неврожай та хвороби
- сильний мороз, невеликий сніг – добрий урожай хліба та міцне здоров’я у людей.
Цікаві факти про щедрівки
- Найвідомішою щедрівкою не лише в Україні, але і світі є “Щедрик”.
- Вперше обрядова пісня прозвучала за кордоном у США (1921 рік).
- Піаніно, на якому Микола Леонтович написав “Щедрик” збереглось і досі, проводять реставрацію інструменту.
- Щодня, на Європейській площі у Вінниці звучить ця мелодія, коли стрілки годинника пробивають 18:00.
- Український композитор Микола Леонтович працював над композицією 10 років
- Мелодію можна почути у відомих фільмах та серіалах: “Сам удома”, “Гаррі Поттер”, “Сімейка Адамсів”.
Український народ отримав у спадок неоціненний скарб звичаїв та обрядів, який потрібно знати, берегти аби передати майбутньому підростаючому поколінню, щоб зберегти нашу генетичну пам’ять і не перервати зв’язок поколінь.
