В Україні є чимало різноманітних пам’яток. Кожна з них по-своєму цікава. Кожна розповідає якусь свою частинку нашої історії. Особливої уваги заслуговують замки. Опиняючись у справжньому середньовічному замку навіть у дорослої людини в голові починають виникати різноманітні фантазії про його минуле – величні битви, лицарські турніри, подвиги, а може навіть вежі з красунями-принцесами, яких сторожують дракони.
Цікаво, що в Україні до сьогодні збереглося чимало подібних місць. Про одну з таких локацій ми й розповімо вам у цій статті. Головним героєм цього матеріалу буде Скалатський замок. Це видатна пам’ятка оборонної архітектури України, розташована в місті Скалат, що на Тернопільщині. Цей об’єкт має статус пам’ятки архітектури національного значення. З 2003 року він є частиною Національного заповідника «Замки Тернопілля». Зважаючи на те, скільки років цьому замку, зберігся він дуже добре, тому кожному рекомендуємо якось спланувати подорож до Скалатського замку. Це не просто руїни, тому нудно точно не буде нікому.
А тепер пропонуємо трохи детальніше про його заснування, історичний шлях, що подивитись Скалатський замок тощо.
Історія Скалатського замку
Заснування
Як вже згадувалося вище замок знаходиться в містечку Скалат, а саме в південно-західній його частині, у заплаві річки Гнилої. Його зведено на місці більш давніх оборонних споруд. Первісні укріплення на цьому місці могли існувати ще у XVI столітті, проте сучасну фортецю було збудовано в 1630–1634 роках.
Хто заснував Скалатський замок? Він був збудований за кошти галицького мечника й ротмістра Кшиштофа Віхровського. В Інтернеті часто можна наткнутися на інформацію, що є згадки про замок, які датуються XIV століттям. Це не зовсім правильно. Насправді перша письмова згадка про містечко Скалат датується 1379 роком – тоді поселення входило до складу Королівства Польського і згадується в документах як місто-фортеця. Сама кам’яна фортеця, яку ми сьогодні називаємо Скалатським замком, була зведена значно пізніше – у першій половині XVII століття.
Період постійних руйнувань та відновлень
Фортеця неодноразово зазнавала руйнувань: під час Визвольної війни 1648–1651 рр. вона була захоплена і спустошена козацькими військами, а потім двічі атакована татарами та турками у 1667 і 1672 роках. У 1675 році її зруйнували війська турецького візира Ібрагіма Шишмана. Певний час замок був у зруйнованому вигляді. Пізніше він переходив від однієї шляхетської родини до іншої – ним володіли: Замойські, Фірлеї, Потоцькі, Ростовські та інші.
У джерелах про відбудову після руйнувань XVII ст. найчастіше згадують родину Замойських, а вже у XIX ст. реконструкцію замку здійснив граф Ростовський за проектом архітектора Теодора Тальовського. Варто сказати, що вони провели реставрацію веж в історичному стилі, тому його вигляд покращився автентично.
Проте простояв він у такому вигляді не дуже довго. Під час Першої світової війни замок зазнав значних втрат − більшість споруд були зруйновані. У міжвоєнний період ним ще й було втрачено функцію резиденції, а територія використовувалася для господарських потреб громади. У певний період там навіть був танцмайданчик. На щастя так було не дуже довго.
Шлях до сучасного вигляду
У 1960-ті роки на території було проведено перші серйозні консерваційні роботи. Вони мали на меті зберегти залишки фортеці від подальшого руйнування. Згодом розпочалася поступова реконструкція оборонного комплексу: вдалося частково відновити кутові вежі та зміцнити стіни, що дало змогу зберегти автентичний вигляд споруди.
Важливий етап у збереженні пам’ятки розпочався 1988 року, коли Інститут «Укрзахідпроектреставрація» здійснив детальне обстеження замку. На основі цих досліджень у 1990 році група архітекторів – І. Андрушко, Любарт Ліщинський та Ю. Курець під керівництвом М. Гайди – розробила ескізний проєкт реставрації та виведення фортеці з аварійного стану. Планувалося накрити вежі новою дахівкою, перекрити оборонні мури ґонтом, розчистити стрільниці та навіть відновити систему опалення у вежах. Ці кроки стали основою для подальшої реставрації та збереження унікальної архітектурної спадщини Скалата.
У 1995 році на території замку відбулася ще одна знакова подія – було закладено камінь під будівництво нового костелу на місці колишнього Маріацького храму. Вже у 2002 році постала нова святиня у неоготичному стилі, яку освятили на честь святої Анни.
Архітектура Скалатського замку
Оборонна архітектура Скалатського замку вражає своєю міцністю та продуманістю. Вона поєднує в собі елементи готики та ренесансу, з характерними для останнього декоративними деталями та пропорціями. Фортеця має масивні стіни завтовшки близько двох метрів і заввишки приблизно шість метрів. Зведені з місцевого пісковику, вони добре вписані в рельєф: замок стоїть у низинній, подекуди болотистій місцевості, що під час дощів і розливів перетворювалася на природний захисний бар’єр, який існував і на момент його будівництва, тому вибір місця був цілком розумним, адже постійні набіги та війни тоді були буквально повсякденністю.
Ключовими елементами оборонної системи були чотири кутові вежі, які утворювали майже правильний квадрат. У їхніх стінах збереглися численні бійниці та амбразури, пристосовані для використання вогнепальної зброї, насамперед гармат і рушниць XVII століття. Верхні яруси веж колись мали дерев’яні галереї та спеціальні майданчики для оборонців, що дозволяло вести круговий обстріл.
Хоча в європейських фортецях поширеними були машикули та інші середньовічні елементи, у Скалатському замку вони не використовувалися. Натомість архітектура була адаптована до нових військових реалій: основний акцент робився на артилерійській обороні, що робить цю споруду типовим зразком фортифікації доби пізнього Ренесансу на теренах Західної України.
Щодо розмірів та форми, то досить часто можна побачити інформацію про те, що замок має форму чотирикутника, що відповідає дійсності, але важливо розуміти, що це не квадрат чи прямокутник. Розміри наступні: 92, 72, 72 і 63 метри. Таким чином, це саме неправильний чотирикутник. Скоріше за все ідея будівничих була зробити план замку максимально наближеним до квадрата, що логічно, адже це найбільш зручний варіант для рівномірної оборони з чотирьох кутових веж, але маємо, що маємо.
Така форма, скоріше за все, з особливостями рельєфу. Місцевість болотиста, тому досягти форми квадрата при будівництві не вдалося – матінка-природа внесла свої корективи. В результаті вийшов «квадрат із перекосом»: дві сторони однакові (72 м), а дві інші – різні (92 і 63 м). Він скоріше має більш-менш трапецієподібну форму. Адаптація проектів під місцевість, або природний рельєф часто працювала як додатковий захист, тому це тоді практикувалося досить часто.
Цікаві легенди та маловідомі факти про Скалатський замок
Почати варто з того, що під замком є підземні ходи. Це досить поширене явище, коли мова йде про фортеці, адже у ті часи подібні тунелі часто давали можливість врятуватися під час набігів та облог. Місцеві краєзнавці стверджують, що підземні ходи від замку тягнуться до містечка Гримайлів. Виходить, що їх довжина складає близько 12 кілометрів, що немало. При цьому варто зазначити, що археологічно підтверджено лише короткі підземні приміщення під замком: льохи та комори, які могли використовуватися для зберігання припасів, у тому числі бочок з пивом.
У XVII ст. в Скалаті вже існувала пивоварня, бо саме місто мало магдебурзьке право (з 1600 р.) і відповідні міські привілеї, тому використання замкових підвалів для зберігання пива було цілком утилітарним рішенням. Отже, розповіді про довжелезні тунелі – це, скоріше за все, з категорії «легенди Скалатський замок на Тернопільщині», хоча можливо колись вони й існували.
Однією з найвідоміших легенд замку є історія Чорної пані. За переказами, колись замком володів жорстокий господар, який запідозрив свою дружину у зраді. Щоб покарати її, пан нібито замурував її живою в стіні однієї з веж. Відтоді душа жінки не знаходить спокою, і місцеві мешканці та туристи інколи помічають фігуру в чорній сукні, що мовчки блукає по замкових мурах.
Інша легенда пов’язана зі скарбами. Кажуть, що його перші власники перед турецькими нападами заховали підземеллям численні багатства. Проте ніхто не зміг до них повернутися, і скарби залишилися похованими. Місцеві перекази додають, що лише людина з чистим серцем і помислами може знайти ці скарби.
Також існує переказ про козацьку помсту. Мовляв, одного разу козака ув’язнили у підземеллях замку, проте йому вдалося втекти. Перш ніж залишити замок, він пообіцяв повернутися з військом для помсти. Під час однієї з битв козаки нібито захопили фортецю, а в’язень-втікач виконав свою обіцянку. Враховуючи, що руйнування з боку козаків справді мало місце, а також в замку є дуже підозрілі приміщення, що схожі на каземати, цілком ймовірно, що це не зовсім вигадка, а цілком правдива історія.
Як доїхати до Скалатського замку?
Найзручніше дістатися з Тернополя на авто по трасі М19 (координати для GPS-навігатора: 49.426719° N, 25.977173° E) або рейсовим автобусом. Є й інший варіант – залізниця до станції Скалат, а далі кілька хвилин пішки. Замок розташований за адресою: місто Скалат, вулиця Тернопільська, 3. Місцеві краєзнавці часто розповідають цікаві легенди, міфи, історичні факти, що додає атмосферності, тому рекомендуємо скористатися їх послугами. Час роботи: щодня з 09:00 до 18:00. Дорослі квитки коштують 50 грн, а для школярів/студентів – 30 грн. Послуги екскурсовода – від 150 грн (залежить від розміру групи).
Підсумок
Локація справді дуже незвична, адже це не лише історична фортеця XVII століття, а й живий музей, де варто побувати кожному. Там можна буде не тільки дізнатися багато цікавого, а й зробити класні фото, адже замок гармонійно вписаний у природу − ставок, рови, зелені околиці створюють чудову фотографічну композицію.
