В Україні чимало міст з дуже цікавою історією. Особливо часто це ті населені пункти, які існують вже далеко не першу сотню років. Вони пройшли через різноманітні випробування, там жили різні люди, були етапи як злетів, так і падінь. Деякі з міст навіть майже повністю були зруйнованими чи спаленими у вогні, але як той фенікс ожили та з часом знову розквітли.
У цій статті ми пропонуємо поговорити про одне з українських міст, що розташоване на річці Ірпінь у передмісті Києва. Це буде населений пункт з однойменною назвою на честь цієї самої річки. Історія Ірпеня досить багатогранна. Місто пройшло шлях від невеличкого селища поблизу залізничної станції, де оселилися її будівельники, до сучасного культурного центру та символу стійкості українського народу. Як так сталося? Про це ми й розкажемо.
Ірпінь історія міста
А ви знали, що цей населений пункт окрім своєї офіційної назви, яку можна зустріти у документах та на картах, має й інше вже неофіційне найменування? Іноді його називають Приірпіння. Така назва є цілком логічною, як і офіційна, адже поблизу протікає річка Ірпінь. Це місто обласного значення на території Київської області, розташоване за 7 кілометрів від столиці України. Як виник Ірпінь?
До нашої ери
Почати варто з того, що заплави річки Ірпінь та Буча є досить цікавими для досліджень археологів. Вже не перше десятиліття там проводяться археологічні розкопки. Це місце цікаве тим, що там було знайдено досить багато різних як археологічних, так і палеонтологічних знахідок, наприклад, кістки мамонтів, шерстистих носорогів, північних оленів та іншої так званої мегафауни плейстоцена.
Водилися на цих територіях і великі хижаки того періоду. Наприклад, були знайдені кістки печерного ведмедя. Це вимерлий вид, що тоді населяв Європу та Азію та вимер близько 24 000 років тому. Це був величезний звір, адже печерні ведмеді досягали довжини близько 2 метрів і перевершували розмірами найбільших із сучасних ведмедів. Середня маса самців коливалася в межах 350–600 кг, а самки зазвичай важили від 225 до 250 кг. Тільки уявіть, як непросто тоді жилося нашим предкам.
Щодо археології, то серед знайдених артефактів: фрагменти кераміки зарубинецької культури, предмети кінця бронзової доби, обпалені кістки, майже цілі горщики й миски, невеликий ґрунтовий могильник із трупоспаленням, кам’яні сокири та крем’яні наконечники стріл. Усе це свідчить про те, що територія Приірпіння була заселена ще в кам’яну добу. Враховуючи специфіку знахідок, це були саме поселення, а не тимчасові стоянки кочових племен.
Період до Русі
Пізніше ця територія належала до земель східнослов’янського племені деревлян. Цікаво, що річка тоді була природним бар’єром, який захищав ці племена від сусідів, які далеко не завжди мали дружні наміри. На іншому березі річки тоді жили поляни. З археологічних знахідок відомо, що тут у цей період вже активно виплавляли метал. Навіть знайдені залишки давніх плавильних печей. Поруч була болотиста місцевість, тому проблем з пошуком руди не виникало. Після утворення єдиної держави Русі народи об’єдналися.
Період козацтва
З історичних документів відомо, що у 1618 році мешканці сіл і містечок, розташованих у долинах річок Тетерів та Ірпінь, об’єдналися в козацькі сотні та приєдналися до Запорізького війська.
XX століття та один рік XIX
Історія заснування міста Ірпінь офіційно можна відраховувати з 1899 року, коли було прийнято рішення про будівництво залізниці Київ–Ковель. Почалося воно вже через рік. Будівництво було не лише досить тяжким, а й тривалим процесом, тому виникло питання про те, де ж проживати будівельникам. Жити у столиці вже тоді було недешево, тому дозволити собі це могли далеко не всі. Рішенням проблеми стали дачні селища Ірпінь, Буча та Ворзель, які тоді були засновані саме для цих цілей. 1902 року Києво-Ковельська залізниця вже була збудована і 6 жовтня офіційно передана в експлуатацію.
Пропонуємо до уваги ще кілька важливих дат. Перші згадки про станцію Ірпінь з’явилися в газеті «Киевлянин» у 1900 році. Після завершення будівництва станції, багато хто з будівельників залишилися тут. Місцевість була красивою, тому згодом покупкою житла стали цікавитися й інші люди. Навіть інтелігенція та різні багатії зі столиці хотіли купити там собі дачу, а хтось навіть переїжджав, аби жити там на постійній основі.
Офіційно статус селища міського типу Ірпінь отримав у 1938 році, а статус міста − в 1956 році. Таким чином, відповідь на питання «коли було засновано Ірпінь?» − 1956 рік, але, як бачите, все залежить від підходу до того, що вважати заснуванням, тому на цю тему можна дискутувати. Скільки років Ірпеню? Як місту – 69 років, але часто фігурує число 377 років, бо роком заснування часто називають 1648, що не зовсім відповідає дійсності враховуючи історичні події, хоча знов-таки при бажанні все можна оскаржити.
Вулиці міста
Тут ніхто не планував будувати велике місто. Можна сказати, що виникнення поселення було стихійним: людям потрібно було десь жити, а тут поруч вільна територія. Рішення – очевидне! Селище Ірпінь розросталося хаотично, без визначеного архітектурного плану. У лісовій місцевості прорубували просіки, на місці яких поступово з’являлися вулиці. Ці нові дороги отримали назву «лінії».
Спочатку вони навіть не мали якихось назв, як ми всі звикли. Чому? У цьому просто не було необхідності. Коли вулиць до десяти штук та і їх довжина кілька кілометрів, у цьому просто немає потреби, але згодом, коли населений пункт ставав більшим, назви все ж з’явилися.
Історія назв вулиць Ірпеня загалом не така вже й цікава, але враховуючи той факт, що виникнення назв було не державною політикою, а ініціативою місцевих людей, з їх найменувань можна зробити певні висновки про тодішніх містян. Які?
Наприклад, назви вулиць, таких як Пушкінська, Грибоєдовська, Гоголівська, Лермонтовська, Глінкінська, Тургенівська, Чеховська, Надсонівська та Короленківська, свідчать про те, що Ірпінь заселяли освічені та інтелігентні люди, які, як мінімум, знали хто це такі.
Існування Німецької та Гутенберзької вулиць, ймовірно, вказує на присутність німецької громади в місті.
Назви Садова, Мінеральна, Озерна та Лугова підкреслювали природне багатство місцевості.
Крім того, у місті були Київська, Ковельська й Полтавська вулиці. Зустрічалися й незвичні назви: Ліва від залізниці, Невідома, Щаслива.
Особливо ж вирізняли Ірпінь вулиці з українським духом – Шевченківська та Українська. Зараз вони для нас звучать досить звично, але потрібно враховувати, що часи тоді були інші. Слід не забувати, що Ірпінь колись не був одним з міст незалежної України, як сьогодні, бо тоді такої держави просто ще не існувало. Такі назви тоді були рідкістю для інших поселень того часу й свідчили про наявність у місті активної громади українських патріотів, які мали сміливість проявляти свій патріотизм.
На багатьох із перерахованих вище вулиць міста знаходиться чимало цікавих місць для туристів. Більше про них – у добірці “Де погуляти в Ірпені“.
Ірпінь у роки війни (Другої світової)
У серпні 1941 року Ірпінь опинився під окупацією нацистських військ. За наказом загарбників місцевих жителів під страхом смертної кари примусово вигнали з їхніх осель і погнали до села Радомишль. Там людей утримували в імпровізованому таборі під відкритим небом без елементарних умов для життя. Через холод, нестачу їжі та антисанітарію особливо сильно страждали найменші – у таборі масово помирали діти. Ці події стали однією з найтрагічніших сторінок історії Ірпеня в роки Другої світової війни.
Ще що цікавого в історії Ірпеня?
У 1910 році було створено Ірпінське товариство аматорів сценічного мистецтва, яке організовувало театральні вистави та літературно-музичні вечори. У 1936 році відкрився Будинок творчості письменників, що став місцем зустрічей літераторів з усієї України.
Відомі люди Ірпеня в історії
Ще в дореволюційну добу до тутешніх піщаних пагорбів приїздили Леся Українка, Панас Мирний, Іван Карпенко-Карий, а згодом – Олександр Купрін, Борис Пастернак та Костянтин Паустовський.
Тут жили й працювали Олександр Довженко, Остап Вишня, Павло Тичина, Максим Рильський, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Ліна Костенко, Іван Драч, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Михайло Коцюбинський та десятки інших авторів. Саме тут Андрій Малишко написав «Пісню про рушник», а Павло Загребельний допрацьовував роман «Дума про невмирущого».
Підсумок
Тепер ви знаєте хто заснував місто Ірпінь та який шлях воно пройшло. Відомі вам і історичні факти про Ірпінь. Сподіваємося, що стаття була для вас цікавою. На завершення пропонуємо до перегляду старі фото Ірпеня:
