У південній частині Голосіївського району Києва, майже на околиці столиці, розташовується надзвичайно цікавий туристичний об’єкт – Національний музей народної архітектури та побуту України.
Унікальність даного закладу в тому, що він скансеном, тобто розташовується просто неба. А оскільки на території даної локації раніше розташовувалося село Пирогів, в народі розповсюджена інша її назва – музей у Пирогові.
Детально про цю музейну інституцію, що є історично-культурною перлиною Київщини і має всеукраїнський статус, розповідає подальший текст.
Загальні відомості
Відвідування такого об’єкту дозволяє познайомитися зі звичаями та традиціями, побутом та ремеслами наших пращурів, що мешкали в різних українських регіонах.
Це неймовірне місце виконує не лише інформаційну функцію, але й вражає. Завітавши до нього, туристи ніби потрапляють у минуле, занурюються в давню атмосферу різних куточків нашого краю та надихаються побаченим.
Оскільки територія відповідного закладу займає понад 133 гектари, можна зробити висновок про те, яка масштабність вирізняє музей Пирогова – що подивитись у ньому можна багато цікавого, одразу впевнюється кожен відвідувач.
Місія цієї інституції – в патріотичному вихованні нації, збереженні й вивченні духовної та матеріальної української культури. Вона відіграє роль важливого науково–методичного центру державного значення.
У наш час цей музейний фонд експонує понад три сотні автентичних пам’яток національної архітектури, що були споруджені в період з XVI по XX століття.
Його колекції демонструють хати й господарські споруди різних українських регіонів, а ще сакральні будівлі, зібрання кузень, водяних млинів, вітряків та багатьох інших зведених у далекому минулому об’єктів.
Цей комплекс, оточений історичним природним ландшафтом із мальовничими краєвидами, виглядає надзвичайно гармонійно.
Історія музею у Пирогові
Датою його заснування став 1969 рік. Ініціатором створення цього скансену, що наразі є одним із найбільших таких закладів на території всього континенту Європи, стала громадська організація – Українське товариство охорони пам’яток історії й культури.
Відомо, що ключова роль у відкритті даного музейного закладу просто неба належала очільнику відповідної спільноти – Петру Тимофійовичу Троньку. Саме цей видатний громадський діяч, науковець, історик, що був з 1969 по 1978 рік був заступником Голови Ради Міністрів УРСР, став, за спогадами очевидців, душею створення скансену.
Логічно, що в наш час вулиця, на якій цей заклад розташовується, носить ім’я академіка Тронька – того, хто заснував музей у Пирогові.
Постанова щодо створення Державного музею народної архітектури й побуту УРСР була прийнята 6 лютого 1969 року. Для розробки та ухвалення проекту цього закладу, в який зробив вагомий внесок архітектор Валерій Романов, знадобилося приблизно два з половиною роки.
Створювалася й наповнювалася музейна експозиція упродовж подальших 7 років. Це був тривалий й копіткий процес, що передбачав виконання робіт з демонтажу, консервації, транспортування, реставрації й установлення на визначеному місці архітектурних пам’яток. Її виконавцями були фахівці спеціалізованої реставраційної майстерні музею.
Перевезення кожної зі старовинних будівель віддувалося в декілька етапів. Після цього відповідні об’єкти збирали на місці.
Паралельно активно велися пошукові роботи. Їх метою було збирання цінних етнографічних експонатів – предметів народного вбрання та меблювання, старовинних побутових речей, зокрема, керамічного й дерев’яного посуду, музичних інструментів тощо.
Фактично в створенні музею-скансену брали участь всі провідні українські етнографи й дослідники архітектури того часу. Відтворити точно архітектуру й побут українців різних регіонів дозволили численні науково-дослідницькі експедиції.
Офіційне відкриття музейної експозиції відбулося 1976 року.
А статус Національного даний заклад здобув у 2008 році, згідно Указу президента України Віктора Ющенка.
Структура та експозиції
Відповідний скансен включає 9 експозиційних розділів. Шість із них демонструють архітектуру й побут минулих століть певних українських регіонів.
Крім того, на території цього туристичного об’єкту можна оглянути тематичні зібрання «Вітряки», «Ярмаркове поле» й «Українське село 60-70-х років минулого століття».
Короткий опис кожного з відповідних відділів наводиться нижче.
Середня Наддніпрянщина
Така експозиція музею в Пирогові демонструє житло українців, що мешкали на Черкащині та південній Київщині. Це хати з чотирисхилими дахами зрубного й каркасного типу, що зводилися очерету, лози й соломи, частково каменю.
Садиби Уманщини часто прикрашав настінний розпис. Довгий виступ стріхи на причілку мав практичне значення. Під ним було зручно зберігати знаряддя праці й інше начиння.
Розділ також експонує будівлі церковнопарафіяльної школи та шинка, садибу священика й два храми – дерев’яну церкву Святого Архистратига Михаїла, вік якої може налічувати понад півтисячі років, та церкву Святої Великомучениці Параскеви XVIII століття.
Цікавим експонатом «Середньої Наддніпрянщини» є й багатовіковий ритуальний дуб.
Полтавщина і Слобожанщина
Представлена в цьому відділі архітектура музею (Пирогів) – житло трикамерне, глинобитне, а також білі хати-мазанки.
Характерними його зовнішніми рисами були солом’яні дахи, а особливістю інтер’єрів – велика кількість декоративного оздоблення.
Полісся
Традиційні, виготовлені з дерева-кругляка чи колотих плах оселі поліщуків обладнувалися однокамерним помешканням, що включало прибудови господарського призначення – кліть та стебку. У результаті їх фасади ставали довгими.
Дахи цих хат, які раніше робили двосхилими, а пізніше стали зводити чотирисхилими, покривали соломою або дошками.
Експозиція «Полісся» включає пасіку та дві культові споруди – Воскресенську церкву з Рівненщини та збудований у 1763 році Миколаївський храмовий комплекс-городище з Чернігівщини.
Поділля
У цьому розділі демонструються каркасно-глиносолом’яні хати. Базовим будматеріалом для такого житла до XVIII століття був обмащений глиною та перемішаний із половою грабовий хворост. Пізніше будівельники на Поділлі стали частіше використовувати суміші, до яких входила глина, суглинок і житня солома. Інколи вони застосовували камінь та цеглу-сирець.
Хатини даного регіону мали здебільшого два житлових приміщення, які розділялися сіньми.
Дана частина експозиції, що подивитися у музеї в Пирогові доступно відвідувачам, включає будинки, садиби з різних сіл цього регіону та церкву Святого Миколая.
Карпати
Відділення, яке демонструє автентичні хати Бойківщини, Гуцульщини та Лемківщини. Бойківське житло вражає майстерністю та мистецьким декором архітектури. Для його спорудження використовували поширене в карпатських лісах дерево – смереку або ялицю.
Оселі гуцулів мають вигляд мініатюрних фортець. Така архітектура була продиктована умовами лісу – хати горян мали бути недоступними для диких звірів та злодіїв. Інтер’єри цього житла щедро прикрашалися. Їх декор створювався руками різьбярів, килимарників та мосяжників.
Хатинки мешканців рівнинного Закарпаття були схожими на ті, що в центральній Україні – вони включали три приміщення та мали побілений фасад. Відмінністю житла закарпатців були оригінальні форми огорож обійсть та вишукане оздоблення стін.
Південноукраїнський регіон
У цій зоні, бідній на ліси, для будівництва застосовували глину й камінь – ракушняк та вапняк. Фахівці називають форму такого житла, характерного для бідних козацьких родин Півдня України епохи пізнього Середньовіччя, напівземлянковою.
Але такі хатини не були позбавленими декору – побілку для їх фасадів підсинювали, виділяли кольором також кутові зони, біля даху та навкруг вікон.
Вітряки
Окремим підрозділом музею народного архітектури та побуту в Пирогові є експозиція вітряків. Ці споруди переважали над водяними млинами на Слобожанщині, Полтавщині, Наддніпрянщині та південноукраїнських землях.
У закладі експонуються вітряки, типові для Слобідського краю. Вони вирізняються висотою до 12 метрів та струнким зрубним або каркасним корпусом з дахом форми шолому. Покрівля цих споруд виготовлялася з дощок або була бляшаною.
Можна побачити в скансені й вітряки буковинські. Вони мали стовповий тип з невеликим розширенням в зоні другого поверху, вишукані пропорції й обладнувалися шістьома крилами та покритими ґонтом двосхилими дахами.
Українське село 1960-1970-х років
Відділ, що представляє садиби та житлові будинки з різних географічних регіонів та областей України цього періоду минулого століття з автентичними внутрішніми інтер’єрами.
Цікаві факти про музей у Пирогові
Декілька старовинних храмів на його території є діючими. Наприклад, з 1990 року богослужіння проводяться в древній православній церкві Святого Архистратига Михаїла, а з 1993 року – в храмі Святої Великомучениці Параскеви.
Такий цінний експонат як ритуальний дуб був знайдений випадково під час будівництва в гирлі Десни в 1975 році. Культове призначення цього унікального дерева засвідчують вставлені в стовбур 9 щелеп дикого кабана.
У 2006 році в музейному закладі сталася пожежа, яка знищила хату зі Львівщини та дві господарські споруди. У ході розслідування виявилося, що причиною такого лиха став умисний підпал.
Під час збирання колекції скансену науковці стикалися з безліччю бюрократичних перепон представників влади. Чимало партійних керівників розцінювали таку роботу як «збір патріархальщини», а цінні експонати вважали мотлохом.
Наразі фон музею включає понад 80 тисяч предметів побуту, старовинних витворів декоративно-ужиткового мистецтва та знарядь праці. Багато з них експонуються в інтер’єрах будівель.
Крім житлових споруд, заклад демонструє архітектурні пам’ятки громадського призначення – школи, сільські управи, корчми та будівлі виробничих підприємств (це кузні, лісопилки, олійниці тощо).
На території музею-скансену можна побачити працю народних майстрів – гончарів, ткачів, ковалів. Для відвідувачів ці умільці організовують майстер-класи.
Ця інституція є місцем проведення численних просвітницько-розважальних масових заходів – народних свят, концертів та етнічних фестивалів. Вони включають театралізовані дійства, які відтворюють обряди й традиції українського народу.
Один із тутешніх експонатів – хата, що належала родичам Тараса Шевченка.
Територія закладу часто використовується кінематографістами для зйомок фільмів та серіалів.
Відповіді на запитання, актуальні для туристів
Як дістатися до музею в Пирогові?
У Києві до відповідної локації курсує від зупинки «Виставковий центр» тролейбус №11 та маршрутні таксі №№ 156 і 172.
Від станції метро «Академмістечко» можна доїхати автобусом №57 або маршруткою №576.
Коли відчинений скансен?
Графік роботи музею в Пирогові – з четверга по понеділок, з 9.00 до 18.00. У вівторок та середу він не працює.
Скільки коштує вхід?
Ціна квитка для дорослих осіб без пільг – 150 гривень, для пільговиків – 75 гривень, для школярів і студентів – 90 гривень.
Яка ціна екскурсійного обслуговування?
Вартість екскурсії в музеї Пирогова залежить від типу цього заходу та відкатегорії відвідувачів. Наприклад, екскурсія для дітей до 10 років (група до 15 осіб) коштує 450 гривень, для старших школярів і студентів – 500 гривень, для дорослих – 550 гривень.
Якщо це обслуговування поводиться іноземною мовою, за нього доведеться заплатити 1000 гривень.
Яка адреса музею в Пирогові та телефон?
Знаходиться даний історико-культурний заклад на вулиці Академіка Тронька,1. Його контактний номер – +38 098 913 80 07.
