Історія Городенки починається з глибини віків, коли територія сучасного міста увійшла до складу Київської Русі наприкінці X століття. Хроніки свідчать про походи князя Володимира Великого, який у 993 році підкорював білих хорватів, мешкавши на цих землях. Саме від слова “город”, що означало оборонну споруду, походить назва цього поселення, яке поступово перетворилося на важливий культурний і торговий центр.
Трохи історії
Перша писемна згадка про Городенку датується 1195 роком, коли це було невелике поселення хліборобів і ремісників. У XV столітті тут з’являється середньовічний замок, який захищав прикордонні землі Речі Посполитої від частих нападів турків і татар. На жаль, фортеця не витримала випробувань часом і була зруйнована повстанцями Семена Височана у 1648 році, залишивши по собі тільки спогади про колишню могутність.
Коротко про цікаве в Городенці
Місця для туристів Городенка пов’язані з Василем Потоцьким. Канівський староста, відомий меценат, перетворив місто на справжню культурну столицю Покуття. За його ініціативи було зведено кілька видатних архітектурних споруд, які стали символами. Насамперед, це величний храм Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, збудований у стилі бароко за проєктом відомого архітектора Бернарда Меретина. Його оздоблення прикрашав майстер Іоанн Георг Пінзель – геній різьблення, чиї роботи вважаються перлинами європейського мистецтва.
Неподалік розташований колишній костел місіонерів, який зводився одночасно з храмом. Ці релігійні об’єкти доповнюють визначні місця. Ще однією архітектурною окрасою є Вірменський костел, збудований у 1706 році. Він є найдавнішою пам’яткою, яка свідчить про багатонаціональну історію міста та впливову вірменську громаду.
Сучасна Городенка, попри історичні виклики, залишається містом з великим потенціалом. Тут працюють кілька промислових підприємств: цукровий завод, сироварний і консервний заводи. Невелика кількість населення – близько 10 тисяч осіб – зберігає відчуття затишку та гостинності. Місто живе і дихає своєю історією, зберігаючи пам’ять про минуле і багатовікові легенди.
Цікаві місця в м.Городенка
1. Костел Непорочного Зачаття Діви Марії
Знаходиться на вул. В. Великого, 1 славиться своїми п’ятьма вівтарями і близько тридцятьма скульптурами, виконаними видатним митцем Йоганом Пінзелем. Скульптури головного вівтаря, що досягають понад двох метрів у висоту, є наймасштабнішими з усіх його робіт. Нижній ярус вівтаря прикрашають фігури святих Йосифа, Анни, Єлизавети і Якима, а на вершинах двох колон стоять великі ангели.
На бічній стороні розмістився вівтар Святої Трійці, оформлений рельєфом Христофа і церковним сюжетом «Жертвопринесення», а також вівтар Яна Непомука, прикрашений образами святих. У правому бічному нефі є розмальований вівтар зі постатями св. Вінцента та св. Роха, а під вікном – Розп’яття з Богородицею та св. Іоаном. Пантеон святих вінчає скульптура «Розіслання Христом апостолів», а також рельєф «Ісус у Єрусалимському храмі» та постаті чотирьох євангелістів.
Значну роль у збереженні спадщини Пінзеля відіграв директор Львівської картинної галереї Борис Возницький, який попри втрати радянського періоду зробив все можливе для порятунку мистецьких творів.
Місіонерський монастир, пов’язаний із костелом, функціонував лише близько двадцяти років, був закритий у 1780-х роках. Після цього в приміщенні монастиря розмістився міський магістрат, а коштовності монастиря були передані до Заліщицької окружної каси. У ході реформ закрили майже всі святині усіх конфесій на території, підпорядкованій австрійським монархам, оскільки їх кількість вважалася занадто значною та непотрібною. Зокрема, в Галичині залишилося лише 14 з 170 римо- та греко-католицьких монастирів. Закриття торкнулося і єдиного православного монастиря — Манявського скиту.
Костел зазнав значних пошкоджень за роки Першої та Другої світових війн, а найбільших руйнувань — під час радянських репресій. Внутрішні прикраси було знищений, хрести на вежах спиляли. У 1975 році відбулася невдала реставрація костелу. Під час радянських часів у приміщенні розміщувався навчальний заклад, а реліквії святині було вивезено в приватні колекції. Вівтарні скульптури Пінзеля залишаються у невідомому місці.
2. Церква Успіння Богородиці
Розміщена на вулиці Т. Шевченка, 70 є визначною пам’яткою архітектури пізнього бароко, збудованою в 1763 році для греко-католицької громади. Це архітектурне диво стало результатом щедрості Миколи Василя Потоцького, який фінансував будівництво. Проект церкви розробив талановитий архітектор Бернард Меретин, а її іконостас нагадує той, що прикрашає собор Святого Юра у Львові. Існує припущення, що автором іконостасу є видатний скульптор Йозеф Готфрід Пінзель або його учні.
Важливим фактом є те, що пишне освячення храму відбулося 1 червня 1766 року під патронатом єпископа Лева Шептицького. Цікаво, що поряд з цим храмом, фінансованим Потоцьким, знаходиться костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, який також увінчаний гербом Потоцьких замість традиційного хреста.
3. Вірменський костел
Ця унікальна споруда була зведена в 1706 році. Архітектурний стиль костелу поєднує в собі елементи готики та барокко. Відомо, що первісно будівництво розпочалося в готичному стилі, але завершили його вже в бароковому.
Костел оточений високим кам’яним муром, всередині якого розташований вірменський цвинтар. Це підкреслює вплив вірменської общини на розвиток Городенки, адже на кінець XVII століття місто вже стало значним торговельним центром. Саме вірмени контролювали більшість торговельних операцій у регіоні, а підтримка таких видатних постатей, як Василь Потоцький, сприяла розвитку громади. Відомо, що Потоцький виділив кошти на відновлення храму після його пограбування у 1779 році.
Наразі Вірменський костел потребує термінової реставрації, адже його стан залишає бажати кращого. Це найстаріша збережена будівля на вулиці Крушельницького, 8, тому її збереження має велике значення для історії міста.
Що цікавого є з історії єврейської громади?
В Городенці залишився багатий спадок єврейської громади і його осередок – Велика Синагога на вулиці Ринковій, 1. Її історія налічує понад три століття, починаючи з XVI століття, коли євреї почали осідати в Городенці. У 1743 році Микола Потоцький надав єврейській громаді привілеї в торгівлі та ремеслі, а також виділив місце для будівництва синагоги і цвинтаря. Це стало важливим етапом у розвитку громади, яка згодом стала однією з основних у регіоні.
Сучасна Велика синагога була збудована на місці старої дерев’яної споруди, яка була спалена російськими військами під час Першої світової війни в 1915 році. Нова синагога була зведена у 1920-х роках і стала прикладом архітектури з елементами еклектики, поєднуючи класицистичні і модерні деталі.
На жаль, під час Другої світової війни майже все єврейське населення Городенки було знищено, а синагога залишилась покинутою. Після війни в її стінах розмістилась автоколона, а в даний час це приміщення використовується як тренажерний зал. Невдовзі тут було встановлено меморіальну таблицю на пам’ять про єврейську громаду.
Що подивитись в Городенському районі?
1. Чернелиця
В смт. Чернелиця до наших днів збереглися Залишки замку Чарторийських. Замок Побудований у 1659 році і виконував роль східного форпосту Речі Посполитої на берегах Дністра. Його стратегічне значення під час польсько-турецької війни було неоціненним, адже він слугував місцем зберігання провіанту для армії. Сам король Ян III Собеський неодноразово зупинявся тут під час своїх походів.
За свідченнями письмових джерел з кінця XIX століття, територія замку охоплювала 2,5 гектара. Оточений потужними кам’яними мурами, які мали товщину близько двох метрів та висоту 2,5 метра, замок представляв собою серйозну перешкоду для ворогів. В цих стінах розміщувалися бійниці, що свідчить про його оборонні функції.
На сьогоднішній день найкраще збереглася двоповерхова квадратна вежа, яка розташована всередині західного муру. Вежа має унікальні архітектурні деталі, включаючи ліпнину, барельєф лицаря і герб «Погоня».
2. Раковець
У селі Раковець зберігся Раковецький замок, споруджений у XVII столітті. У 1657 році замок витримав облогу козаків, а через кілька десятиліть його намагалися захопити татари. Проте справжнє руйнування прийшло з боку турків, які знищили твердиню. Після відновлення він набув статусу стратегічного форпосту Польщі.
Оборонні укріплення включали рів з мостом, який вів до двоповерхової брами. На території замку розміщувалися житлові приміщення, каплиця, казарми і шестиугольна вежа з великими підземеллями. Ця твердиня слугувала епіцентром військових сутичок, адже в ній зберігалися провіант і амуніція.
Після великої пожежі у 1768 році фортеця так і не відновилася. У подальші роки на її території була відкрита содова фабрика, яка також згоріла. В 60-х роках XX століття навколо збереженої східної вежі все ще можна було побачити фрагменти оборонних стін, але на сьогодні збереглася лише невелика частина північно-західного муру та вежа.
Куди піти з дітьми?
Якщо ви завітали до району у теплу пору року, варто відвідати Водоспад Дівочі сльози, розташований поблизу села Монастирок. Унікальна природна формація виникла внаслідок тривалої роботи води на вапняковому масиві, покритому мохом. На його скельному виступі можна побачити печеру і водоспад. Струмок, що стікає по вапняному карнизу, розбивається на безліч тонких «ниток» води, створюючи ефект водяної завіси.
Цікаво, що вода не розмиває вапнякову породу, а навпаки – завдяки відкладенням карбонату кальцію, скелі поступово набувають дивовижних форм. За водоспадом прихований невеличкий грот, в якому можуть розміститися кілька людей. За легендами, в різні часи тут знаходили прихисток відлюдники. Водоспад Дівочі сльози розташований на території Дністровського каньйону, який славиться своєю мальовничою природою, де погуляти можна всією родиною.
