На початку 2017 року Вінниця здобула статус міста з найкращими умовами для проживання і було за що: доглянуті вулиці, мальовничі парки, чисте довкілля і гостинні райони Вінниці приваблювали туристів. Скільки районів у Вінниці? З початку 70-х років радянської епохи і по 2012 рік місто було поділене на 3 адміністративних райони: Ленінський (правобережна частина), Замостянський (лівобережна частина) і Староміський. З 2012 року міська влада вирушила ліквідувати застарілий поділ, проте як і в більшості українських мегаполісів, райони у Вінниці неофіційно розділюють на мікрорайони, кожен з яких зберіг історичну автентичність. Які є райони у Вінниці та який їх рейтинг сереж місцевих жителів? Про це й поговоримо.
Вишенька
Який район у Вінниці найбільший? Вишенька найбільший спальний мікрорайон, що став улюбленим місцем для багатьох місцевих жителів і приїжджих. Купити квартиру в цьому місці означає не тільки забезпечити комфортне житло, але й отримати доступ до різноманітних можливостей для відпочинку і дозвілля. Славиться чудово розвиненою інфраструктурою, великою кількістю парків, зелених зон і сучасними торговими комплексами.
У Вишеньці є як варіанти первинного, так і вторинного ринку житла. Середня ціна за квадратний метр на вторинному ринку становить близько 16 000 грн.
Отримав свою назву від річки Вишенька. У 1859 поблизу замкового села була заснована садиба Пирогова, також мала назву Вишня. Проте, справжній розвиток Вишенька отримала в 1960-х роках з початком забудови району “хрущовками” для працівників місцевих заводів. Саме в ці роки почалась історія створення сучасної Вишеньки, коли з’явились перші багатоповерхові будинки, а в 1961 розпочалося будівництво на західній околиці. Перші мешканці оселилися тут 2 червня 1962 року, а нову вулицю, на якій вони проживали, іменували вулицею 600-річчя.
У кінці 60-х років вона була забудована шістьма мікрорайонами, здебільшого п’ятиповерховими панельними будинками. Хоча житлові умови були спочатку непростими, згодом квартал почав розвиватися, і вже на початку 70-х тут проживало понад 70 тисяч осіб. Забудова активно продовжувалася, і згодом на Вишеньці з’явилися лікарні, школи, дитячі садки і торгові заклади.
В якому районі Вінниці жити найкраще? З точки зору інфраструктури Вишенька є найкращим, бо тут є дві середні школи № 15 і № 21, національний технічний університет, політехнічний інститут, клінічна лікарня №1, районна клінічна лікарня, регіональний пункт онкології, обласна дитяча клінічна лікарня, алея Дружби народів на березі річки, Лісопарк, сегмент П’ятничанського лісу, ТЦ “Мегамол”, “Plaza” і багато парковок.
Центр
В якому районі Вінниці живе найбільше людей? Згідно з даними, чисельність населення Центрального району становить приблизно 110 000 осіб. Тут знаходяться важливі інфраструктурні об’єкти: заповідники — Центральний парк культури і відпочинку і «Дружби народів». Щодо торгових комплексів є «Мегамолл», «Sky Park» і «Вінницька Фортеця». З навчальних закладів є національний технічний університет і державний педагогічний університет, школи №1 і №9.
Центральна частина є серцем, де зосереджені основні адміністративні і культурні інституції, торгові, розважальні і соціальні об’єкти. Це місце, де поєднуються історія і сучасність. Вирізняється розвиненою інфраструктурою і забезпечує зручний доступ до всіх необхідних ресурсів і комунікацій. Є достатня кількість місць для паркування автомобілів.
Поділля
Закладений у 2003, став одним з наймолодших та найсучасніших житлових масивів в кількох кілометрах від центру. Час у дорозі до центральної вулиці Соборної займає 10 хвилин. У п’яти хвилинах пішки простягається ринок «Урожай». Перші житлові будинки з’явились на вулиці Зодчих, поблизу вулиці Пирогова, а згодом було побудовано магазини, дитячий садок і школу. Завдяки сучасному плануванню, «Поділля» швидко стало популярним. На сьогодні в ньому проживає десь 15 000 осіб.
Особливу увагу приділено дітям: у «Поділлі» є два дитячі садки, дитячі майданчики, оточені зеленими насадженнями. Мешканці можуть насолоджуватись красою місцевих фонтанів, пішохідних доріжок і клумб
Старе місто
Розташоване на лівому березі річки Південний Буг і є однією з найдавніших частин, з якої розпочалася історія регіону. Відомо, що область лівобережжя була освоєна слов’янськими поселеннями і укріпленнями ще з середини першого тисячоліття нашої ери. Перші фортифікації були збудовані на Лучанському городищі, а вже в XIII столітті виникло поселення Вєніча, пізніше стало важливою віхою території сучасного Старого міста. На цьому місці знаходиться відомий Замковий пагорб з національним символом – прапором України.
У Старому місті зосереджено чимало історичних пам’яток і архітектурних об’єктів: палац Потоцьких, Вінницький замок, збудований ще в XV столітті. Складається з кількох місць: Царина, Крутнів, Новоселівка, «Олієжир», Малі Хутори і частка забудови по проспекту Коцюбинського. Тут розкинулись зелені зони: «Перемоги» і «Горького». Є торгові центри «Мегамаркет» і «Центральний». Для дітей та молоді тут функціонують кілька шкіл – Вінницька гімназія №1 і загальноосвітня школа №12. Ціни на нерухомість варіюються від 850 до 1100 доларів за квадратний метр. Проживає десь 30 тисяч осіб.
Крім того, тут є всі умови для комфортного проживання, включаючи парковки для автомобілів, зручний доїзд до центру, наявність необхідних комунальних послуг і соціальних об’єктів. Багато жителів відзначають спокійний темп життя і близькість до основних культурних і історичних пам’яток.
Париж
У 1970-х роках площа Театральна здобула народну назву “Париж”. Це сталося через своєрідну атмосферу, яку створювали культурні заклади і старовинні будівлі, оточуючі площу. Таке порівняння не випадкове: цей масив був уособленням елегантності, високої культури і вишуканого смаку, характерних для Франції, зокрема для Парижа. І до сьогодні місцевість зберігає популярність серед мешканців і гостей.
Тут знаходяться значущі будівлі: обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М. Садовського, важливі адміністративні заклади – обласна державна адміністрація, телерадіокомпанія і торгово-економічний інститут. Окрім того, на площі часто проходять різноманітні культурні, святкові і політичні події.
У Парижі знаходяться кафе, магазини, великі торгові центри – “Мегамол” і “Парк Сіті”. Є кілька шкіл і навчальних закладів: торгово-економічний інститут і школа №7. Одним з його головних переваг є сади: Центральний і “Дружби народів”. Середня вартість однокімнатної квартири коливається від 15 000 до 18 000 доларів США.
Каліча
Найменш населений район Вінниці Каліча знаходиться поблизу площі Гагаріна, є однією з важливих історичних локацій. Область впродовж багатьох років залишалася центром торговельного життя, місцем зустрічей і жвавих обговорень серед вінничан. Зі зміною часу, площа, колишній ринок, зазнала численних трансформацій, але її ім’я збереглося, хоча походження цієї назви залишається темою для обговорень серед дослідників.
Назва “Каліча” вперше з’являється в історичних джерелах XVIII століття, але точних доказів її походження немає. Існують версії, пояснюючі, чому саме місцевість отримала таку назву. Одна з них пов’язана з ландшафтними особливостями цієї території. До початку XIX століття місцевість сучасного центру являла собою глибокий яр, через який проходив торговий шлях до Літина. Круті схили яру ставали причиною численних аварій, коли вози переверталися, а люди падали і травмувалися. Саме ці події могли дати поштовх для виникнення назви “Каліча”.
Інша версія пояснює назву через річку Калічу, яка колись протікала в цьому районі. Вона мала непередбачуваний характер: під час розливу затоплювала великі площі, через що згодом була захована під землю. Залишки її русла можна побачити в деяких місцях.
З часом площа біля універмагу стала місцем для відпочинку і проведення часу. У 2013 територію реконструювали, створивши фонтани і лавочки. У 2023 вона отримала нову назву — Калічанська, повернувши таким чином історичну назву.
Єрусалимка
Термін місцевості має історичне підґрунтя: вона збереглася як спогад про характерну забудову і чисельність єврейської громади, проживавших тут. Оскільки значну частину економічного життя з 17 століття становив ринок, то на його місці нині стоїть будівля колишнього кінотеатру «Росія». Єрусалимка простягається вздовж Південного Бугу і включає частину вулиць: Коріатовичів (від перехрестя з вулицею Артинова) і Магістратська (до Кумбар).
Архітектурно вирізняється компактністю і щільністю забудови, притаманних єврейським кварталам Поділля того часу. Власне, була поділений на Верхню, Середню і Нижню Єрусалимку, відповідавших соціальному і економічному статусу його мешканців – від бідних до більш заможних представників єврейської спільноти.
Особливістю є її унікальний архітектурний стиль – містечкове бароко, сформоване в середині XVIII століття. Вулиці з вузькими проїздами, старовинні будинки з арками, декоративні елементи в архітектурі створюють атмосферу старовинного, але затишного міського середовища. Це місце зі своєю еклектичною архітектурною композицією і яскравими колоритними деталями утримує дух минулих часів.
У цьому округі нині проживає 12 тисяч осіб. Сучасна інфраструктура включає кілька заповідників, торгових центрів і навчальних закладів. Зокрема, є загальноосвітня школа №11 і національний технічний університет. Зелені зони, зокрема Центральний парк культури і відпочинку і «Дружби народів», є місцями відпочинку для мешканців. Тут розміщені торгові центри «Мегамаркет» і ТЦ «Епіцентр».
Кумбари
Назва місцевості пов’язана з прізвищем купця, який у 19 столітті побудував маєток на схилах Південного Бугу. Важливою частиною історичного місця є кам’яні сходи від будинку до річки.
Ще в XVI столітті, коли центральна частина розбудовувалася навколо замку на лівому березі Південного Бугу, на протилежному березі вже існували палаци і маєтки місцевої аристократії. Опис дворців міститься у документах 1545 року. Історик Валентин Отамановський вважав, деякі з них могли бути сконцентровані саме на території сучасних Кумбар. Район був відомий величезною скелею, височівшою над річкою, і створювавший ідеальні умови для оборонних споруд. Однією з можливих власниць маєтку була княгиня Андріянова Вінницька, спадкоємиця Андріяна Мстиславича.
Згодом місцевість придбала графиня де Сентуан, ймовірно, княжна Катерина Голіцина з Ярославської губернії. Вона передала майно племінниці Марії Собакіній. Після її смерті, землі перейшли до її чоловіка, генерала Григорія Бєлоградського, який заповів майно місту Санкт-Петербургу, вказавши, що виручені від продажу кошти повинні йти на утримання сиротинця.
На сьогоднішній день у Кумбарі є чимало важливих об’єктів інфраструктури: Кумбарський оазис, Міський сад, торгові комплекси “Мегамаркет” і “Скайпарк”, різноманітні магазини, ресторани і розважальні заклади, кафе, національний технічний університет, школа № 1 і № 2. За останніми даними, чисельність населення складає 15 000 осіб.
Кмитичі
Знаходяться на берегах річки Південний Буг, в центрі. Сьогодні цей край є домом для військового госпіталю і спортивної школи олімпійського резерву з веслування імені Юлії Рябчинської. Назва місцевості безпосередньо пов’язана з ім’ям Дмитра Кмита, колишнього власника садиби.
Мають добре розвинену транспортну мережу, зручний доступ до центру і важливих магістралей. Тут є кілька зелених зон, де мешканці можуть відпочивати та насолоджуватись природою, школа № 10, дитячий садок, торгові центри, кафе і ресторани. Станом на 2024 рік, ціни на нерухомість у Кмитичах варіюються від 450 000 до 600 000 грн.
Корея
Сучасний приватний сектор, колись був окремим селом із багатовіковою історією. Згадки про нього сягають XV століття, коли в документах з’являються перші записи про це поселення. Відомо, що вінницький багатій Степан Демидович отримав землі під назвою «П’ятничани» від князя Костянтина Острозького, чим започаткував історію мікрорайону, яка тісно переплітається з історією і постійними суперечками за земельні межі.
Будучи приватним селом, П’ятничани принаймні частково населяли піддані, яким заборонялося селитися у місті. Проте випадки втечі підданих з П’ятничан до Вінниці не були рідкістю. Наприклад, 7 червня 1594 року шляхтич О. Дяковський звернувся до суду на вінницького старосту Єжи Струся через невидачу втікача з П’ятничан. Втікачі-селяни нерідко отримували статус міщан, долучаючись до громади міста.
На початку XVII століття конфлікти загострилися. У 1602 староста Єжи Струсь організував напад на П’ятничани й сусідній Остолопів, під час якого було завдано значних збитків місцевим жителям. У 1606 розпочалися судові процеси, щоб врегулювати межі земель між Вінницею і П’ятничанами. У 1628 Люблінський трибунал ухвалив остаточне рішення, за яким уривок міських земель відійшла до П’ятничан. Проте конфлікт на цьому не завершився.
У лютому-березні 1640 власник П’ятничан, чернігівський воєвода Марцін Калиновський, захопив спірну територію. Разом із королівськими комісарами і озброєною охороною він прийшов на міські землі, де конфлікт переріс у фізичне протистояння із жителями. Справу розглядав Сеймовий суд Речі Посполитої, але остаточного рішення щодо прав на спірні землі так і не було досягнуто.
Сьогодні П’ятничани є частиною міста з населенням 5 тисяч жителів. Мікрорайон забезпечений розвиненою інфраструктурою. Тут функціонують навчальні заклади, зокрема школа №34, дитячі садки і гуртки для дітей. Для мешканців є кілька паркових зон, «Молодіжний» і сквер «П’ятничанський», є великі торговельні центри: «Plaza» і «Шок».
Рейтинг районів Вінниці – який же кращий для життя?
Де у Вінниці краще жити? Всі райони Вінниці привабливі для поселення, оскільки цей регіон зараз знаходиться подалі від воєнних дій. З точки зору інфраструктуру нафкащим варіантом залишаються Вишеньки. Якщо потрібно ближче знаходитися до значимої інфраструктури можна вибрати Центр або Поділля.