Таке питання ставлять собі не тільки студенти-філологи, а й усі, хто цікавиться своїм корінням. Бо мова — не просто набір слів. Це про ідентичність, про зв’язок із предками, про душу народу. Тож давайте розберемося по-науковому: коли ж почалась історія української мови, і коли з’явилась українська мова, яка відома нам зараз?
Погляд у давнину
Розказуючи, як виникла українська мова, почнемо з основ. Мова — не щось, що звалилося на голови українців у вигляді підручника. Вона виникла поступово, десь у IX–X століттях, із того самого загального східнослов’янського кореня, що й білоруська та російська. Проте наша одразу почала “викручуватись” у своєму напрямку.
Хоча перші згадки про нашу мову датовані ще 448 роком, однак тоді йшлося лише про окремі характерні слова. Є таке поняття, як протоукраїнська (стародавня українська мова) — така собі умовна назва тих діалектів, які почали формуватись ще в часи Київської Русі. От саме з них потім виросла наша солов’їна. Після розпаду Русі (а це XII–XIII століття) кожен регіон почав жити своїм життям, а мова — розвиватись самостійно. Тобто зародження української мови — процес довгий, не за рік і не за сто, але десь із ХІІ століття можна говорити вже про окрему гілку.
Якщо говорити більш конкретно, то ще з XIV–XV століть ми маємо письмові джерела, де вже проглядаються характерні мовні особливості. Наприклад, у Галицько-Волинському літописі чи тих же документах Великого князівства Литовського. Ну, або ж у староукраїнських грамотах вже видно, що це — не просто типова старослов’янська. Там уже щось своє, щось наше, і ці відмінності згодом стали основою сучасної мови українців.
А от найдавнішим текстом, у якому фігурують саме українські риси, вважається “Руська правда”. Хоч вона ще доволі архаїчна й не зовсім схожа на те, як ми говоримо зараз, але український базис там уже очевидно є. Далі маємо “Пересопницьке Євангеліє”. Це вже XVI століття, і там усе набагато ближче до сучасної мови, яку всі ми знаємо. Тобто, коли питають, коли почали говорити українською мовою — відповідь проста: давно. Дуже давно. Навіть якщо самого слова “український” ще не існувало.
Походження української мови: міфи й правда
Є популярні та доволі шкідливі міфи щодо походження та розвитку української мови. Буцімто, українська — “суміш польської та російської”. Але це повна нісенітниця. Якщо брати генетичну спорідненість мов, то вона ближча до білоруської, ніж до російської. І навіть ближча до сербської, ніж до польської.
Лінгвісти дослідили сотні слів і мовних структур, і з’ясували: українська має дуже багато спільного з праслов’янською мовою. До того ж у ній збереглись давні форми, які вже давно вимерли в сусідів. Наприклад, кличний відмінок (“мамо!”) — дуже давня штука, а ми її зберегли.
Розвиток української мови: як вона змінювалась
У XIX столітті, коли в Європі прокотився національний підйом, від не обійшов створеної і наші мальовничі терени. От тоді українська мова отримала друге дихання. З’явились перші “сучасні” письменники — Котляревський, Шевченко, Куліш, Франко, що сформували залізобетонний фундамент для подальшого бурхливого розвитку. Саме Котляревський з “Енеїдою” зробив революцію: вперше написав літературний твір живою українською мовою. Так почалась доба модерної української мови.
А далі — як по гірках: то забороняють (Валуєвський циркуляр, Емський указ), то дозволяють частково. У ХХ столітті знову репресії, зросійщення, знищення інтелігенції. Але українська вистояла — і це окрема гордість.
Іноземні впливи
Окремо варто сказати і про іноземні впливи. Звісно, українська не жила в вакуумі. За свою історію вона контактувала з польською, угорською, румунською, кримськотатарською, навіть з турецькою. І це залишило сліди: звідси маємо слова на кшталт кум, гарбуз, торба, халепа, баклажан — деякі з них тюркського або південного походження. Це не “засмічення”, а доказ того, що українська — жива і відкрита мова, яка вміє адаптувати і переосмислювати впливи.
Сьогоднішнє розмаїття
І насамкінець — трохи про теперішній момент. Сьогодні розвиток української мови відбувається швидко. Особливо після 2014 року, і ще активніше після 2022-го. Мова не просто повернулась у медіа, музику, серіали чи кіно — вона стала важливою частиною культурного фронту. Тепер її використовують не лише в офіційних промовах чи на уроках, а й у TikTok, репі, стендапі, ІТ-сфері. З’являються неологізми, меми, нові форми. Тобто мова дихає, а отже — живе.
Ще одна цікава штука — це регіональні особливості. Якщо хтось каже, що “українська мова однакова скрізь”, — це неправда. Насправді в нас є цілий пласт діалектів: північні, південно-західні, східнослобожанські, буковинські, гуцульські, лемківські… І кожен має свої приколи. Наприклад, хтось каже “білéнький”, а хтось “білюсінький”, хтось “файно”, а хтось “гарно”. І всі ці варіанти — живі, нормальні, не “неправильні”. Вони як різні відтінки однієї палітри.
До речі, саме на діалектах часто базується фольклор: пісні, колядки, замовляння, народні казки. І все це — теж джерело для вивчення, як виникла українська мова і як вона розвивалась. Дехто вважає, що діалекти — щось “нижче” за літературну норму. Але насправді саме в них живе дух справжньої, неофіційної мови, в якій думали і говорили наші пращури.
Цікавинки для допитливих
Ось кілька цікавих фактів про українську мову, які не можна обійти увагою:
- У українській найбільше слів на літеру “п”, і це не жарт.
- За мелодійністю українська входить до трійки наймилозвучніших мов світу.
- У нашій мові понад 250 тисяч слів, і постійно з’являються нові.
- Українська має багато синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має понад 12 варіантів — обрій, небокрай, небосхил тощо.
Що почитати на тему української мови
Якщо хочеться глибше вникнути в тему історії української мови, ось кілька книжок, які точно варто почитати:
1. Іван Огієнко “Історія української літературної мови” — класика. Написано ще в еміграції, але дуже ґрунтовно.
2. Олександр Пономарів “Українська мова” — просто, зрозуміло й актуально. Автор — знаний мовознавець.
3. Юрій Шевельов “Історична фонологія української мови” — для тих, хто хоче зануритись по самі вуха.
4. “Мова — не калька” від видавництва “Віхола” — вже не ретроспективна книга про історію української мови, а сучасна популярна книжка про мовні тонкощі і модні лінгвістичні тренди та інші “приколяси”.
Тепер ви знаєте, що історія виникнення української мови — історія боротьби, любові до слова і зв’язку з землею. Вона не з’явилась “наказом згори”, не була сконструйована. Вона росла з пісень, приказок, літописів, з вуст до вуст, з покоління в покоління. Її не раз забороняли, але вона все одно жила — бо була в серцях людей. І це головне.
