Місто Снятин розташоване в історичному регіоні Покуття, що на Івано-Франківщині, на межі з Буковиною. Вперше Снятин згадується в Іпатіївському літописі 1158 року. Назва походить від імені воєводи Костянтина (Коснятина) Сірославовича, боярина при дворі князя Ярослава Осмомисла. Вважається, що він заклав основу поселення, яке з часом стало оборонним форпостом на торговому шляху до соляних родовищ. Важливим етапом в історії Снятина був період, коли місто отримало магдебурзьке право в 1448 році. Цей привілей став стимулом для розвитку торгівлі, ремесел і культури, зробивши Снятин одним із ключових центрів Покуття.
Видатні пам’ятки в м.Снятин
Найвідоміша пам’ятка – ратуша, побудована в 1861 році архітектором Йосифом Шрейбером. Її вежа висотою 50 метрів є другою за висотою в Україні після львівської ратуші і видніється за кілька кілометрів. Унікальний архітектурний стиль ратуші, тонкі орнаменти, витончений купол із флюгером створюють неповторний образ, який доповнює визначні місця цієї землі . На шпилі вежі встановлено флюгер з прапором і датою 1909 року.
Унікальність міста полягає у його стратегічному розташуванні на перехресті торгових шляхів, що з’єднували Львів з Волощиною. Ця особливість зробила його важливим економічним центром, приваблюючи купців із сусідніх країн. Ярмарки Снятина славилися розмахом, вони відбувалися навіть у часи татарських набігів. Історія міста пам’ятає кілька важливих повстань: селянське повстання 1457 року, антипольські заворушення під час Хмельниччини, коли загони козаків захищали навколишні села від нападів польської шляхти.
Архітектурні локації в Снятині
Місця для туристів пов’язані з церковною архітектуро. Тут збереглася Троїцька церква, кам’яниці кінця XIX – початку XX. У центрі стоїть пам’ятник Василю Стефанику, видатному українському письменнику-новелісту, який провів значну частину життя в Снятинському районі. Історичні джерела вказують, що Стефаник високо цінував це місце, називаючи його «рідною землею». На честь видатного новеліста названий літературно-меморіальний музей.
На початку XX століття Снятин активно розвивався як культурний центр. У 1881 році тут заснували першу українську читальню, яка згодом перетворилася на філію «Просвіти» – товариства, що займалося просвітництвом українського населення. У місто неодноразово приїжджав Іван Франко, підтримуючи український культурний рух і закликаючи молодь до збереження рідної мови.
Ратуша в Снятині: історія та особливості
Головна візитівка міста – ратуша на центральній вулиці Шевченка. Її зведення розпочалося в 1861 році за проектом Йосипа Шрейбера, відомого архітектора з Чернівців, а під керівництвом міського будівничого Антона Берки. Класичний стиль споруди гармонійно поєднується з витонченою красою вежі, яка своєю 50-метровою висотою поступається лише львівській ратуші.
Будівництво ратуші завершилося аж у 1909 році. Споруда поступово змінювала свій вигляд, зокрема у 1868 році було добудовано ратушеву вежу і весь комплекс, а завершальний етап стався в 1909-му, про що нагадує дата на флюгері. Вежа має цікаву структуру –складається з трьох частин, які звужуються догори, утворюючи стрункий і витончений образ. Її кути прикрашені рустами, вікна розташовані по осі вежі, освітлюють сходову клітку, а верхня частина прикрашена замковим каменем і елементами геометричного оздоблення.
Особливої уваги заслуговує купол, виконаний з металевих листів, що імітують луску. На його вершині встановлено шпиль з флюгером, а під ним розташовано бронзову кулю, в якій містяться історичні документи. «Капсулу часу» заклали під час святкування 800-річчя Снятина в 1958 році.
Снятинська ратуша відома годинником, виготовленим майстром Міхелем Менсовичем із польського міста Кросно. Його механізм відзначається точністю: чорний циферблат з білими цифрами прикрашений позолоченими стрілками. Два дзвони різних тональностей, відлиті Карлом Швабе, звучать над містом цілодобово.
Ратуша має унікальну сходову клітку – відвідувачі можуть піднятися на її балкон, пройшовши 252 сходинки, і насолодитися видом на цікаві місця з висоти пташиного польоту. З моменту завершення будівництва і до Другої світової війни тут знаходився магістрат. Сьогодні будівля виконує адміністративні функції, однак її туристична привабливість і архітектурна краса збереглися.
Що цікавого є у місцевих музеях?
У місті відкриті три музеї і всі присвячені видатним постатям, які тісно пов’язані з історією регіону:
Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини
Знаходиться у центральній частині міста. Відкритий 17 липня 1949 року в особистому будинку Марка Черемшини. Автентична експозиція налічує близько 400 предметів: особисті речі письменника, його фотографії, рукописи, літературні видання і навіть унікальні предмети побуту. Головною частиною є кабінет, де Марко Черемшина писав свої твори, а також вітальня, де приймав гостей. У вітальні стоїть старий віденський рояль, на якому грала дружина письменника Наталія Семанюк.
Музейні зали розташовані в семи кімнатах: дві меморіальні кімнати зберігають атмосферу приватного життя і творчості письменника, а ще чотири експозиційні кімнати висвітлюють його творчий шлях. Відвідувачі можуть побачити рідкісні книги з особистої бібліотеки, рукописи і ілюстрації до новел, створені відомими українськими митцями Іваном Їжакевичем, Василем Касіяном та Оленою Кульчицькою. Працює (10:00 до 18:00) щодня, окрім понеділка.
Музей визвольних змагань імені Василя Андрусяка
Знаходиться на другому поверсі міської ратуші. Розповідає про значущі події, героїчну боротьбу і непросту історію Покуття, зокрема у часи Першої та Другої світових воєн, радянської та німецької окупацій.
Експозиція охоплює різні періоди національно-визвольної боротьби і знайомить відвідувачів з постатями, що боролися за незалежність. Особливу увагу приділено громадському товариству “Січ”, ролі жителів регіону у лавах Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії, їх внеску у визвольні рухи. Один із залів присвячений подвигам Василя Андрусяка, більш відомого під псевдо “Грегіт” і “Різун”. Андрусяк, уродженець Снятина, з юних років став активним діячем ОУН, а згодом – очолив окружний провід організації, ведучи боротьбу проти окупаційних режимів.
Презентація включаює особисті речі і документи Андрусяка, його однодумців, матеріали, що висвітлюють історію українських повстанців у протистоянні з німецькими і радянськими загарбниками. Крім того, у залах відвідувачі можуть ознайомитися з артефактами періоду Першої світової війни і дізнатися більше про умови життя і боротьбу населення краю за незалежність. Відкритий щодня (10:00 до 18:00) окрім понеділка.
Художньо-меморіальний музей Василя Касіяна
Розташований поруч із центром. Саме тут оживають сторінки історії, пов’язані з Василем Касіяном, який народився в селі Микулинці на околицях у 1896 році й став засновником української школи графіки.
Експозиція займає п’ять залів. У двох кімнатах відображено біографію і творчий шлях митця, а в інших трьох представлено його кращі графічні роботи, твори його учнів, а також предмети, що оточували його в повсякденному житті. У музеї можна побачити оригінальні ліноритні роботи, книги мистецтвознавця, бібліотеку художника, фотоматеріали, особисті рукописи і документи, що розкривають багатогранний талант Касіяна. Біля входу до музею встановлено пам’ятник видатному митцю. Працює щодня, крім понеділка, (10:00 до 17:00).
Снятин свято зберігає пам’ять про своїх видатних земляків і їхній внесок у культурне і національне відродження України.
Пам’ятки церковної архітектури
На вулицях міста збереглися пам’ятки духовної спадщини, майже всі знаходяться недалеко від центру:
Костел Матері Божої святого скапулярію
Розташований на вулиці Героїв Євромайдану. У 1857 році костел освятив Львівський архієпископ Лукаш Баранецький, і відтоді святиня служить духовним осередком для місцевої римо-католицької громади.
За своєю архітектурною структурою храм виконаний у стилі базиліки: прямокутне планування, один неф і класичне цегляне облицювання, що створює витончений зовнішній вигляд. Неподалік головного входу розміщена каплиця, а біля храму облаштовано зручну територію для відвідувачів, включаючи зупинку для осіб з обмеженими можливостями.
Костел має непросту історію, особливо драматичною була доля святині у радянський період. У 1946 році, після закриття храму радянською владою, монахи виїхали до Польщі, забравши з собою ікону Матері Божої Святого Скапулярію – головну реліквію костелу. Приміщення святині використовували для господарських потреб, аж поки у 1993 році костел не повернули громаді. Завдяки зусиллям вірян і священнослужителів розпочалась реставрація, яка триває досі. У травні 2018 року храм піднесли до рангу Санктуарію блаженної Марти Вєцкої, відомої своєю благодійною діяльністю. Дістатися до костелу з центру можна пішки.
Церква Вознесіння Господнього на вул. Кобринських
Споруджена в 1784 році, а згодом кілька разів розширена й перебудована, зокрема у 1838 та 1874 роках. За архітектурними рисами церква є хрестоподібною та однобанною. Основою будівлі є міцний фундамент з прутських валунів і частково з цегли, дах вкритий бляхою, замінивши старі гонти у 1903 році.
Святиня має багату історію, пов’язану з видатними постатями. Наприклад, саме навпроти храму проживав настоятель Теофіл Кобринський, завдяки якому у Снятині заснували міщанську читальню і філію товариства «Просвіта». Його дружина, відома письменниця і громадська діячка Наталя Кобринська, зробила вагомий внесок у розвиток українського жіночого руху. Завдяки о. Кобринському розпочалося будівництво нової церкви Архистратига Михаїла на місці старої каплиці.
У радянські часи церкву Вознесіння Господнього закрили і її приміщення тривалий час використовували для господарських цілей. Тільки в 1990-х роках храм поступово почали відновлювати. 5 червня 1997 року, на свято Вознесіння, церква знову відкрила свої двері для вірян. Освячення провів Архієпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, і відтоді храм повернувся до життя, зберігаючи тепло духовної спадщини. Відкрита щоденно (9:00 до 17:00).
Церква Чуда Святого Архистратига Михаїла
Збудована у 1880-1886 роках. Її історія нерозривно пов’язана з діяльністю місцевого священика Теофіла Кобринського, який мріяв збудувати новий просторий храм, щоб замінити стару церкву. У 1880 році митрополит Йосип Сембратович освятив місце для будівництва, і ця подія тривала три дні, залучаючи львівський хор і численних гостей. Сам о. Теофіл став засновником першого церковного хору в Снятині, де служив диригентом і співаком.
На жаль, сам Кобринський, допомагаючи в будівельних роботах, серйозно застудився і помер у 1882 році, не доживши до завершення своєї мрії. Завершений храм освятив єпископ Юліан Пелеш 19 вересня 1886 року.
При парафії діє молодіжна організація УМХ, Братство Неустанної Помочі Божої Матері і спільнота «Матері в молитві». Парафія бере активну участь у соціальній підтримці, допомагаючи малозабезпеченим, людям похилого віку, дітям-напівсиротам і сім’ям у складних умовах. У центральному престолі зберігається частинка мощей святого священномученика Йосафата і велика копія ікони Зарваницької Божої Матері. Працює щоденно (8:00 до 18:00).
Кожен із цих храмів має свою унікальну історію, яка відзначається зусиллями місцевих священиків і громади, а також виявами їхньої відданості збереженню традицій.
Куди піти з дітьми у Снятині?
У Снятині є розважальний центр «Казка», де погуляти можна малечі а батькам насолодитися якісним дозвіллям у затишній атмосфері. Просторі батутні зони і комфортні ігрові кімнати дарують можливість дітям активно відпочивати і весело проводити час.
На базі центру працює ресторан. У меню представлена піца з безліччю начинок, бельгійські вафлі, смачні молочні коктейлі, десерти і ароматна кава.
