Місто Шепетівка, розташоване біля річки Гуска, стало важливим адміністративним і культурним центром на південно-західній Україні. Перша згадка про цю місцевість датована 1594 роком, коли вона належала князю І. Заславському. За свою багатостраждальну історію Шепетівка пережила численні історичні події, що вплинули на її розвиток. Важкий період, пов’язаний із нападами татар і боротьбою проти феодального гніту, залишив слід у пам’яті місцевих жителів.
ТОП цікавих фактів про місто Шепетівка
Сьогодні Шепетівка – це місто з розвиненою інфраструктурою, залізничним вузлом і вражаючими пам’ятками. Серед архітектурних перлин можна виділити костел святого Станіслава, побудований у стилі неоготики. Ще одна значуща пам’ятка – будівля колишнього цукрового заводу, заснованого при Потоцьких.
Шепетівка також може похвалитися Музеєм Островського, присвяченим видатному письменнику Миколі Островському. Цей заклад отримав міжнародне визнання, будучи занесеним до каталогу ЮНЕСКО “Музеї світу”. Микола Островський навчався в місцевому училищі, залишив глибокий слід у культурному житті регіону. Його творчість, зокрема автобіографічний роман “Як гартувалася сталь”, привнесла в історію міста нові значення, пов’язані з боротьбою і відвагою.
Цікавою особливістю є те, що місто стало важливим залізничним вузлом, відкритим у 1873 році, завдяки чому значно розвинулася його економіка. Цікаві місця Шепетівки привертають увагу туристів не лише своєю архітектурною спадщиною, а й природними пейзажами. Річка Гуска додає особливого шарму, а численні зелені зони запрошують до прогулянок на свіжому повітрі.
Серед видатних особистостей, що пов’язані з цим містом, варто згадати не лише Миколу Островського, але й інших письменників та культурних діячів. Наприклад, поетесса Ліна Костенко у своїх творах зазначала: «Шепетівка – це не просто місто, це душа нашої культури, що живе у кожному серці».
Що цікавого є у Шепетівському районі?
У Шепетівському районі є що подивитись цінителям стародавніх палаців. З 38 населених пунктів у трьох збереглися маєтки князів:
- Палац Грохольських у селищі Гриців на вул. Грицівській. Збудований у стилі рококо в середині XVIII століття Міхалом Грохольським на місці старого замку Любомирських. Проект палацу передбачав зв’язок головного корпусу з бічними павільйонами через дві круті галереї в паладіанському стилі.
Завершення будівництва відбулося у 1782 році, коли син засновника, Мартин, адаптував проєкт, спростивши багато архітектурних рішень. На початку XIX століття Людвік Грохольський побудував у правій частині палацу садибну каплицю в стилі неоготики за проєктом архітектора Фроель-Платтера. Сьогодні ця каплиця є свідченням архітектурної різноманітності і історичної значущості комплексу.
Зараз він функціонує як Грицівське вище художнє професійне училище №19. Відзначаючи свою роль у навчанні нових поколінь, палац не втратив своєї архітектурної привабливості та історичного значення. Час роботи палацу варіюється залежно від навчального графіка, однак екскурсії зазвичай проводяться в будні дні.
- Палац Сангушків в Ізяславі, на правому березі річки Горинь. Будівництво грандіозного комплексу розпочалося в XVIII столітті під керівництвом нового власника міста, князя Павла Карла Сангушка.
Палац став місцем зустрічей багатьох відомих постатей. Серед гостей були російський цар Петро I, австрійський імператор Йосиф II, останній польський король Станіслав Август Понятовський, а також відомі полководці, зокрема Суворов і Кутузов.
Сьогодні від колись грандіозного архітектурного ансамблю залишився лише каркас палацу, критий дворик з аркадами і палацовий міст. Незважаючи на це, залишки будівлі продовжують приваблювати відвідувачів, доступ до пам’ятки є вільним.
- Палац Четвертинських, Стригани. Садиба була збудована за наказом представника князівського роду Четвертинських. Після встановлення радянської влади палац втратив свій статус резиденції і слугував сільрадою, а згодом став санаторієм для людей, які страждали на туберкульоз. Наразі будівля знаходиться в напівзруйнованому стані, але все ще привертає увагу істориків і туристів своєю багатою історією та унікальною архітектурною спадщиною.
Наразі палац не функціонує як музей, але його архітектура та історія залишаються актуальними для дослідження.
Натомість власні музеї є в селах Полонному, Нетішені і Славуті:
- Нетішинський міський краєзнавчий музей, Нетішин, на вулиці Шевченка, неподалік від центру. Експозиція музею представлена вісімнадцятьма залами і дозволяє ознайомитися з різними етапами розвитку Нетішина і навколишніх сіл. В залі археології зберігаються матеріали датовані епохою палеоліту, включаючи знахідки з хутору Співак. Тут можна також побачити предмети, знайдені в курганах бронзового віку.
В етнографічній частині музею експонуються речі побуту, одяг і знаряддя праці. Окремі зали присвячені ремеслам, таким як ткацтво, гончарство і бондарство. Один із залів музею розповідає про історію сіл Нетішина і Дорогощі, починаючи з XVI-XVII століть. Відвідувачі можуть ознайомитися з однією з перших карт Нетішинського господарства, складеної у 1813 році.
Відкритий з понеділка по п’ятницю (9:00 до 17:00), в суботу (10:00 до 16:00), вхід до музею є платним, екскурсія коштує близько 20 грн.
- Полонський історичний музей, Полонне. Розташований у будівлі міського будинку культури. Експозиція музею представлена значним зібранням старожитностей, знайдених на території Полонщини. Ці експонати дають змогу відвідувачам ознайомитися з побутом, традиціями і звичаями місцевих жителів у різні історичні періоди. Нині музей зберігає унікальну колекцію з 4735 одиниць фарфорових виробів і художньої кераміки.
Працює з вівторка по суботу (9:00 до 17:00), неділя і понеділок — вихідні, вартість екскурсії становить близько 15 грн.
- Славутський історичний музей, Славута. Спочатку експозиція закладу була присвячена партизанському руху, який активно діяв на території Славутчини під час Другої світової війни. Нині музей займає оригінальну двоповерхову будівлю, побудовану спеціально для цього закладу у 1985 році.
Окрему увагу привертає виставка, присвячена княжій родині Сангушків, відомих своєю культурною спадщиною і впливом на розвиток Славути. Музей також висвітлює період Другої світової війни, зокрема матеріали про Голодомор, репресії та депортації 1930-х років.
Час роботи музею: з вівторка по суботу (9:00 до 17:00), неділя і понеділок — вихідні, вартість екскурсії складає приблизно 20 грн.
У селі Славута окрім музею є ще одна цікава пам’ятка – Творча зупинка, викована із заліза. Концепція скульптури зосереджена на образі жінки і по задуму автора Артема Вольського виражає символ жіночої краси і мудрості.
Визначні місця Шепетівщини: храм Різдва Богородиці Городищенський монастир
Храм Різдва Богородиці Городищенський монастир, розташований у Городищі, вважається важливим історико-релігійним об’єктом. Його заснування датують 1538 роком, коли князь Богуш Корецький заклав монастир, який згодом став важливим центром православ’я в регіоні. Оригінально монастир був дерев’яним, проте у 1745 році він згорів. Наступного року, з 1746 по 1782, на його місці було збудовано католицький монастир ордена босих кармелітів із костелом.
У 1777 році обитель набула нового статусу — стала греко-католицькою василіанською, а в 1832 році, після другого поділу Польщі, до Городища повернулися православні ченці, відновивши монастир в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці. Костел зазнав перетворення на Свято-Богородичну церкву. У 1902 році було зведено церкву Різдва Іоанна Предтечі.
Протягом радянського періоду монастир був закритий. Хоча його діяльність поновлювалась під час німецької окупації, в решту часу тут функціонували різні установи, такі як санаторій, інтернат і психіатрична лікарня. Відродження обителі розпочалося в 1996 році, коли вона знову стала центром православного життя.
Відкритий з вівторка по неділю (9:00 до 17:00), вхід вільний.
В цьому ж Городищі збереглася до наших часів дерев’яна церква Святого Миколая на вул. Грушевського. Підземний хід з’єднує Миколаївську церкву з монастирем, що додає ще більше містики до цього святого місця.
Куди піти з дітьми у Шепетівці?
Якщо ви завітали до району влітку обов’язково варто побачити Лісовий тунель у сусідньому селищі Стригани, де погуляти можна з дітьми. Живий тунель сформувався з листя і гілок дерев уздовж залізничної гілки, з’єднує Славутський піщаний кар’єр із залізничною станцією “Славута 2”. Ця природна арка закриває шлях до лісу, створює дивовижний ефект, особливо влітку, коли дерева вкриті густим зеленим листям.
Довжина тунелю становить приблизно 100 метрів, що не так багато в порівнянні з іншими природними формуваннями, однак саме ця компактність надає йому особливої чарівності. На відміну від знаменитого “Тунелю кохання” в Клевані, в Стриганах не сформувалася повноцінна арка, проте величезні дерева вражають своєю розкішшю і натуральною красою.
До Лісового туннелю курсують маршрутки у напрямку Славути. Дорога займає близько 30-40 хвилин.
У сусідній Лютарці є Кабаній розплідник. Він знаходиться у мальовничому лісі, дорогою між селами Лютарка і Комини, і відомий своєю головною діяльністю — розведенням диких кабанів у природних умовах. На сьогоднішній день у господарстві налічується понад 100 особин кабанів різного віку, що робить його важливим об’єктом для вивчення місцевої фауни. Крім того, розплідник функціонує в режимі міні-зоопарку, де відвідувачі можуть поспілкуватися з поросятами, погодувати їх і спостерігати за життям тварин у природному середовищі. Розплідник працює цілий рік, проте найкращий час для відвідування — весна і літо, коли природа особливо красива.
Місця для туристів Шепетівки продовжують зберігати і примножувати історичну спадщину, водночас залишаючись сучасним і перспективним містом. Музеї, старовинні палаци і духовні святині, такі як храм Різдва Богородиці, є свідками величного минулого і його незмінного впливу на сьогодення.
