Павлоград, розташований у Дніпропетровській області на перехресті річок Вовча і Гніздка. Цей шахтарський осередок, заснований у XVIII столітті, пройшов шлях від невеликого хутірського поселення до важливого промислового вузла України. Історія Павлограда розпочалася в 1784 році, коли декілька хуторів об’єднали в місто, назване на честь російського принца Павла. Засновниками були відважні запорізькі козаки, які першими стали осадниками цих земель, створюючи нове місце для життя і розвитку.
Цікаві місця цих земель пов’язані з військовим полком гусар, котрий брав участь у війні 1812 року. Гусари відзначилися на полі бою, закарбувалися у народній пам’яті, а відомий поручик Ржевський став символом українського гумору. Містяни встановили пам’ятник персонажу, який нагадує про героїчне минуле.
Важливим етапом розвитку міста стала середина XX століття, коли Павлоград перетворився на центр вугільної промисловості України. Тут сформувався Західний Донбас – значний вугільний басейн, що сприяв стрімкому економічному зростанню регіону. Шахти забезпечували вугіллям численні підприємства країни, тим самим приваблюючи робітників з усіх куточків України.
Павлоград відомий архітектурними пам’ятками: Собор Нерукотворного Спаса, зведений місцевим меценатом Голубицьким, “Графський театр”, побудований у 1896 році на кошти родини Голенищевих-Кутузових, краєзнавчий музей, Парк імені 1-го Травня.
Що подивитись у місті охочим до театральних вистав?
На батьківщині народного артиста Валерія Золотухіна зберігся Драматичний театр імені Бориса Захави на вул. Харківській, 65. Історія театру сягає кінця XIX століття, коли нащадок відомої родини Голенищевих-Кутузових вирішив збудувати місце для проведення культурних заходів – Народну аудиторію. В цьому приміщенні з 1902 року почали ставити перші вистави. Відтоді він отримав назву Графського і став майданчиком для аматорських постановок і сценою для приїжджих труп, що демонстрували глядачам твори класичної літератури – «Злочин і покарання», «Ліс». На його теренах зробив свої перші кроки відомий у майбутньому актор і режисер Борис Захава.
На початку XX століття заклад переживав непрості часи, але в 1974 році аматорська студія отримала право користуватися будівлею. В 2002 році отримав статус професійного та ім’я свого найвідомішого учня – Бориса Захави, що підняло його на новий рівень серед театральних закладів країни.
Архітектура будівлі – це одноповерхова неокласична споруда з центральним ризалітом, який прикрашають витончені архітектурні елементи: профільовані пілястри, вишуканий тимпан з архівольтами і французьким рустом. Вхідна частина зберігає дату побудови, і цей скромний, але водночас фундаментальний фасад став частиною культурної спадщини. Відкритий щоденно (10:00 до 18:00) окрім неділі, в суботу працює до 20:00.
Визначні місця Павлогарада
1. Свято-Успенська церква
Головні святині, які зберігаються в Свято-Успенській церкві, включають ракії з частками мощів святих Філарета Московського, Феодосія Чернігівського, преподобних отців Оптинських, мощі святої Варвари. Реліквії привертають численних паломників з усієї України.
Історія Свято-Успенської церкви непроста: в 1930-х роках, у період радянської антирелігійної політики, храм був закритий і використовувався як зерносховище. Однак з 1943 року церкву знову відкрили для богослужінь, і з того часу її двері не зачинялися, навіть у найважчі часи. Відкритий щодня (7:00 до 18:00), доїхати зручно на маршрутках №3 і №7.
2. Спасо-Нерукотворного Образу собор
Спасо-Нерукотворного Образу собор розташований на вул. Соборній, 15. Історія собору розпочалася у 1892 році, коли його заснування ініціював почесний громадянин Яків Голубицький. Завдяки фінансовій підтримці й участі мешканців, трипрестольний храм звели із каменю, а освячення відбулося в 1898 році. Спасо-Нерукотворного Образу собор у народі часто називають “Церквою Голубицького” на честь його засновника. Важливою частиною стала бібліотека, яка мала понад 300 книг, доступних для городян.
Протягом революційних і воєнних років не раз зазнавав пошкоджень, проте залишався єдиним православним храмом. У роки Другої світової війни він постраждав від обстрілів, а в повоєнні часи його переобладнали під спортивний зал, приєднавши частину приміщення для спортивної школи. Лише у 1991 році собор повернули церкві, розпочавши реставраційні роботи, які тривали до 1995 року.
Унікальність храму підкреслюють збережені святині. Серед них – старовинна ікона Різдва Христового, передана з Благовіщенського храму Дніпра, яка була створена офіцерами 135-го піхотного полку, а також плащаниця Пресвятої Богородиці, подарована собору в день святкування 120-річного ювілею. Працює щоденно (8:00 до 18:00). Від центру міста до пам’ятки курсують маршрутні таксі №4 і №5.
Що цікавого є у місцевому музеї?
Більшість експонатів у Краєзнавчому музеї знайдені або надані місцевими жителями. Завдяки їхній участі фонди поповнилися цінними предметами археології, етнографії і історії краю. Унікальність Зарічненського музею полягає в детальному висвітленні народного життя Полісся: тут представлені традиційний одяг, знаряддя праці, зразки народного мистецтва, предмети повсякденного побуту, що відтворюють особливий поліський колорит. Найцікавіші експонати – давні вишивки і тканини, що розповідають про мистецтво місцевих майстринь, рідкісні знаряддя праці, які використовувалися селянами.
Окрім етнографічних колекцій, в закладі є зал, присвячений природі Полісся, який знайомить відвідувачів із багатством місцевої флори і фауни, зокрема унікальними рослинами і тваринами регіону. Окрема частина експозиції висвітлює події часів Другої світової війни, коли ці землі стали ареною запеклих боїв. Працює щоденно (9:00 до 17:00), вихідний – понеділок.
Пам’ятник поручику Ржевському
Місця для туристів Павлограду доповнює пам’ятник поручику Ржевському, розташований неподалік центральної прохідної хімічного заводу. Герой п’єси Олександра Гладкова “Давним-давно”, поручик Дмитро Ржевський, вважається безпосереднім відображенням духу гусарської епохи. Персонаж, описаний як безшабашний і весело настроєний розбишака, став популярним завдяки комедійній екранізації “Гусарська балада”, що вийшла на екрани в 1962 році. Лихий воїн, з витонченими манерами і хитрою усмішкою, став частиною українського фольклору, породжуючи численні анекдоти і жартівливі історії.
Скульптуру створив білоруський майстер Володимир Жбанов. Унікальність пам’ятника полягає в його виразній позі: поручик сидить на лавці, злегка схилившись назад, і, грайливо підкручуючи свої вуса, немов запрошує до бесіди. Кожен елемент, від обмундирування до виразу обличчя, виконано з детальною майстерністю.
Лавка, на якій сидить герой, має вільне місце, запрошуючи перехожих приєднатися до його компанії для фотосесії, то ж окрім фото для соціальних мереж тут є де погуляти з дітьми За повір’ями, достатньо потерти вуса поручика, щоб здійснити бажання.
Історія монументу розпочалася ще до його встановлення в 2006 році. Пам’ять про поручика Ржевського жила в театральних колективах і серед шанувальників літератури. Успіх п’єси Гладкова і її екранізації забезпечили персонажу широку популярність. Ідея створення пам’ятника виникла у колективу Павлоградського хімічного заводу, де було вирішено вшанувати культурну спадщину.
Куди піти з дітьми у Павлограді?
1. Парк імені 1 Травня
У центрі Павлограда на вул. Лихачова розташований парк імені 1 Травня. Місцина зберегла частину старовинної надрічкової діброви, що колись належала родині відставного підполковника Миколи Лихачова, камер-юнкера двору імператорської величності. Міські легенди оповідають, що кремезні дуби, які сьогодні прикрашають парк, висаджував фельдмаршал Михайло Кутузов, коли територія належала йому.
Парк має багате минуле, адже під час Кримської і російсько-японської воєн тут розміщувався шпиталь для поранених солдатів. У 2007 році парк пережив значну реконструкцію. В ході робіт були викорчувані старі дерева клену і ясена, натомість з’явилися береза бородавчата, горобина скандинавська, айлант і звичайна горобина. Однак питання збереження вікових дубів залишалося на порядку денному, адже ці дерева вважаються символом сили і вічності і шануються слов’янами.
2. Мавринський майдан
За десять кілометрів від міста в селі Межиріч, знаходиться Мавринський майдан. Цю місцевість історики характеризують як місце зруйнованих курганів, яке таїть в собі численні таємниці. Краєзнавець Роман Нікіфоров повідомляє, що язичники регулярно проводили тут релігійні обряди. Наприклад, у святкування Ярила, яке відзначають близько 25 квітня, чи під час свята Купала, коли рідновіри збираються для освячення хліба і запалювання вогнищ.
Нікіфоров досліджує майдани вже понад два десятиліття, зазначає, що комплекс було зведено приблизно 8600 років тому. Згідно з його спостереженнями, під час весняного рівнодення сонце заходить у отвір одного з пагорбів, що свідчить про астрономічне призначення споруди. У такі дні відвідувачі можуть спостерігати, як сонячне світло проходить через центральну щілину, підкреслюючи унікальність місця.
Крім того, площа має правильну геометричну форму, а повітря над нею завжди залишається тихим, адже птахи уникають польоту над цим місцем. За словами Романа Нікіфорова, в центрі виникає великий вихор, який відштовхує птахів, створюючи таким чином атмосферу спокою і безпеки. Інфраструктура в околицях поки що не розвинута, проте наявні альтанки для пікніків дозволяють відпочити і насолодитися природою.
Туристи, які відвідують Мавринський майдан, можуть спостерігати за неймовірними пейзажами і насолоджуватися тишею. Згідно з думкою багатьох дослідників, місце служить генератором енергії, що відновлює внутрішні сили і приносить гармонію.
