Історія маленького містечка Кам’янка-Бузька на Львівщині веде свій початок з часів, коли на цих землях панували князі і зводили оборонні споруди для захисту від ворогів. Завдяки вигідному розташуванню між річкою Буг і її притокою Кам’янкою, воно мало стратегічне значення, адже тут перетиналися важливі торговельні шляхи, що вели на Волинь і Київщину.
У середньовіччі Кам’янка-Бузька отримала Магдебурзьке право, яке наділило місто вагомими привілеями, дозволило організувати самоврядування і посилило економічний розвиток. Місцеві ремісники організовували цехи, які набули значного впливу. Наприклад, цехи ковалів, ткачів, гончарів і бондарів забезпечували потреби сусідніх поселень. У той період тут було зведено низку укріплень, визначні місця духовності, які збереглися до наших днів і приваблюють дослідників давнини з усіх куточків країни. Легенда свідчить, що місто засноване на місці чудесної появи ікони Матері Божої, що і зараз надає йому особливого сакрального значення.
Серед визначних пам’яток варто виділити костел Успіння Богородиці, виконаний у неоготичному стилі. Його велична вежа здіймається високо над центральною площею, а храм зберігає дух минулих століть. Хоча костел перебував у занедбаному стані, сьогодні він відновлений і приваблює поціновувачів старовинної архітектури. Водночас найстарішою спорудою є церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка, за переказами, була побудована на місці давньої каплиці.
З містечком пов’язана творчість видатного українського письменника Григорія Тютюнника, який працював тут учителем і написав частину своїх знакових творів. Кам’янка-Бузька подарувала Україні і співачку Діану Петриненко, відому винятковою майстерністю і внеском у музичну культуру країни.
Саме тут Якуб Гаватович у 1619 році поставив перші інтермедії. Пізніше, в ХІХ столітті, культурне життя зазнало ще більшого розквіту завдяки діяльності отця Михайла Цегельського, який сприяв об’єднанню української громади. У ті часи тут було зведено Народний дім, засновано місцеві товариства і цікаві місця церковного братства.
Про Кам’янку-Бузьку кажуть, що вона зберігає в собі спокій віків і водночас енергію національного відродження. Це місто, де в кожному куточку відчувається дотик історії, а кожна вуличка і пам’ятка зберігають власні таємниці й легенди, готові поділитися ними з тими, хто цінує культурну спадщину і історію України.
Що подивитись у місті дослідникам церковної архітектури?
Костел Успіння Пресвятої Богородиці
Костел Успіння Пресвятої Богородиці в Кам’янці-Бузькій на вулиці Хомина, 5 є найяскравішим зразком неоготичної архітектури в Україні. Незважаючи на середньовічний вигляд, костел був зведений у 20-му столітті, а його будівництво супроводжувалося численними перешкодами.
Проект храму розробив польський архітектор Теодор Таловський, відомий талантом у створенні костелів і громадських будівель. Таловський, автор понад сотні архітектурних шедеврів, спроектував храм у 1901 році, але будівництво розпочалося лише в 1910 році. Складнощі виникли на перших етапах робіт, адже спершу необхідно було демонтувати залишки попередньої будівлі, яка перебувала на цьому місці. Пізніше, у роки Першої світової війни, зведення призупинилося, і костел зазнав значних ушкоджень і розграбування. Тільки у 1929 році вдалося завершити будівництво і провести урочисте освячення храму, після чого він почав служити громаді.
Проте вже у 1944 році, з приходом радянської влади, храм закрили. Його приміщення перетворили на склад, де зберігали зерно, меблі, книги, а згодом – паливно-мастильні матеріали. Відчутної шкоди завдала пожежа 1969 року, що значно пошкодила вежу і прискорила руйнування споруди. Лише в 1989 році напівзруйновану будівлю повернули римо-католицькій громаді, яка разом із польськими меценатами провела масштабну реставрацію. Відновлювальні роботи повернули первісний вигляд і надали вірянам можливість знову відвідувати святиню. Важливою подією стало перенесення до костелу у 1997 році копії ікони Ісуса Милятинського, привезеної до України в XVII столітті з Риму.
Святиню свого часу відвідав знаменитий польський історик, драматург і письменник Генріх Сенкевич, автор роману «Вогнем і мечем». Містяни встановили табличку біля входу, що засвідчує візит видатного історика. Час роботи костелу зазвичай узгоджується з розкладом літургій, але він радо приймає паломників і туристів протягом дня.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці на вул. Тараса Шевченка
Зведена в 1882 році на місці старого дерев’яного храму, вона стала результатом тривалих зусиль і ініціативи отця Михайла Цегельського.
З цим місцем пов’язана захоплива легенда. Розповідають, що одного разу, коли шляхом їхав шляхтич Юрій Струмило, на дереві раптово з’явився образ Богородиці. Коли коні побачили видіння, вони негайно впали на коліна. Цей випадок став поштовхом для побудови спершу каплиці, а згодом і дерев’яної церкви, куди було поміщено чудотворну ікону Струмилово-Кам’янецької Божої Матері. Ікона здобула славу завдяки численним зціленням і духовним чудесам.
До середини XIX століття первісна дерев’яна споруда сильно постаріла й занепала. У зв’язку з цим парафіяльна громада вирішила розібрати її і збудувати новий кам’яний храм, який би краще відповідав потребам парафіян. Відкрита щодня, але години роботи варіюються залежно від розкладу богослужінь.
Церква Святого Миколая неподалік центру
Побудована у 1667 році з дзвіницею, що додалася у 1762 році, стала унікальним свідком багатьох історичних подій, зразком української традиційної дерев’яної архітектури. Конструкція будівлі тризрубна, трибанна, зведена із соснових брусів на міцних дубових підвалинах.
Церква відома п’ятиярусним іконостасом XVII століття. Іконостас був оновлений у 1898 році, коли також було перебудовано бічний вівтар. У 1905 році майстер Йосиф Сидорович виконав стінопис у всіх частинах храму, відновив іконостас, створив три вівтарі і написав нові ікони, серед яких особливо вирізняється образ Святого Миколая. Відкрита у визначені години, а екскурсії проводяться безкоштовно.
Окрім міста церкви є в сусідніх селах: в селі Дернів – Микитинська і костел у селищі Велике Колодно.
Дерев’яні храми у Тадані
Тадані – старовинне село, розташоване на південний схід від міста. Екологічно чистий район з мальовничими краєвидами, де погуляти можна з дітьми на свіжому повітрі.
Перша згадка про поселення сягає 1440 року, коли воно вже існувало як важливий адміністративний і торговий центр. У XV столітті тут навіть стояв замок, що свого часу захищав місцевих жителів від нападів, хоча до сьогодні він, на жаль, не зберігся. У 1563 році Тадані отримали Магдебурзьке право, яке надало їм всі міські привілеї та підняло статус села до рівня містечка. У той час Кам’янка, яка нині є центральним містом району, вважалася передмістям Таданів.
Однак згодом економічний спад вплинув на поселення, і міські права не принесли очікуваного процвітання. Уже через два століття тут панувала бідність, а жителів звільнили від податків. З часом Тадані втратили свій міський статус і знову стали звичайним селом. Проте місце зберігає чимало пам’яток, серед яких особливу увагу привертає костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією та святої Теклі, зведений у 1734 році.
Дерев’яний храм, найстарішиq на Західній Україні, відомий віком і архітектурною довершеністю. Побудований на місці попередньої святині, згорівшої у 1720-х роках, а у 1838 році храм прикрасили розписи, частина яких збереглася до наших днів. За радянських часів костел використовували як склад для колгоспу, а в 1992 році його повернули римо-католицькій громаді. Сьогодні тут правлять службу лише у великі свята
Також заслуговує уваги дерев’яна церква Святого Миколая, споруджена у 1876 році і розписана у 1888 році. Вона не така давня але має неповторний шарм і є зразком традиційної дерев’яної архітектури. Її проста структура підкреслює гармонійне поєднання релігійного духу і природної краси.
Що цікавого є у центрі міста?
На центральній площі розмістилася візитівка Кам’янки-Бузької – двоповерхова Ратуша прямокутної форми з триярусною вежею. Окрасою вежі є годинник із циферблатом понад метр у діаметрі, розміщений на висоті четвертого поверху. Цей годинник, відновлений у 2012 році, знову веде свій відлік часу, додаючи особливого шарму атмосфері ратуші. На першому рівні вежі розташовано герб міста.
Хоча в оформленні ратуші немає надмірної декоративності, її архітектурна масивність виглядає велично. Цю стриманість підкреслює гостроверхий чотирисхилий дах, увінчаний акуратною вежею. Побудована перед Першою світовою війною, ратуша встигла стати осередком української культури: тут діяли українська школа, хор, театральний гурток і товариство “Українська Бесіда”.
Сьогодні в стінах будівлі працює міська рада Кам’янки-Бузької, і ратуша, як і в минулі століття, залишається активною частиною міського життя. Потрапити до неї можна з центру, зручно дістатися міськими маршрутками, які курсують до головної площі.
Куди піти з дітьми у Кам’янкі-Бузькій?
У самому центрі розташований Історико-краєзнавчий музей. Почав діяльність у 1996 році і працює при Центрі дитячої і юнацької творчості міської ради, то ж маленьким дослідникам буде особливо цікаво розглянути експозицію в чотирьох залах.
Найбільший зал присвячений родині Цегельських, які відіграли значну роль в історії Кам’янки-Бузької. Зусиллями отця Михайла Цегельського у місті було збудовано церкву Різдва Пресвятої Богородиці і Народний дім. Його син Льонгин Цегельський, народжений у 1875 році, згодом обійняв посаду першого міністра внутрішніх справ Західноукраїнської Народної Республіки, залишивши глибокий слід в українському національному русі. Серед експонатів зали — особисті речі і меблі, які належали членам родини Цегельських.
Особливу цінність для істориків становлять унікальні експонати: оригінал карти Галичини 1940-х років, старовинні поштівки з архітектурними пам’ятками Кам’янки-Бузької, фотографії і документи, що стосуються відомих діячів національного руху. Ці матеріали відкривають нові сторінки минулого і допомагають зрозуміти історію краю. Відкритий з вівторка по неділю, вихідний день —понеділок.
