Колоритне місто Вінниця знаходиться в густих лісах Поділля, на берегах річки Південний Буг в самому серці соснових борів та бурхливих гірських водойм. З давніх-давен цей край був притулком для кочових племен, таких як скіфи та сармати, як і для осілих – слов’янських полян.
Перш ніж стати перлиною Поділля, місто на своєму шляху розвитку і становлення пережило чимало потрясінь та відновлень. Мов могутня фортеця, воно слугувало своєрідним бар’єром від нападу зовнішніх ворогів та зуміло вистояти, зберегло свою самобутність.
Станом на сьогодні Вінниця є популярним напрямком для відпочинку серед відвідувачів, оскільки це містечко туризму, фонтанів та сучасного електротранспорту. Проте його історія перш за все потребує уваги, адже вона цікава, дуже захоплює та вражає.
Коли заснували Вінницю?
Історія міста починається ще за часів пізнього палеоліту. Археологічні розкопки підтвердили існування поселення ще 40-20 тисяч років до нашої ери. Дослідниками знайдемо древні крем’яні знаряддя праці первісних людей. Пізніше тут поселилися трипільці, які займались землеробством, зокрема вирощували пшеницю та жито. А за часів Київської Русі на території сучасної Вінниці мешкало плем’я полян.
Заснування Вінниці історики пов’язують із появою на українській арені постаті Федора Коріятовича. Перші згадки про Вінницю знаходимо в літописах під 1363 роком. Тоді вона являла собою міцну фортецю, яка оберігала місцевих жителів та мешканців околиць від набігів кочових племен. Саме за наказом Федора Коріятовича і було зведено дерев’яну фортецю посеред пагорбу на річці. Вежа була невеликою, проте яскраво виділялася з-поміж будинків навколо. Потрапити до замку можна було через підвісний міст, який з’єднував обидва береги. Біля величної споруди розміщувалась церква, поряд стояв колодязь. Тільки місцеві знали таємний підземний прохід до річки. Незважаючи на всю могутність та витримку фортеці, її неодноразово спалювали та руйнували.
Отож, офіційною датою заснування міста вважають 1363 рік, коли Федір Коріятович збудував оборонну фортецю на річці Вінничці. Щороку в другу суботу вересня містяни відзначають День Вінниці, грандіозне патріотичне свято, яке єднає всіх вінничан. Цього року місту виповнився 661 рік.
Чому Вінниця так називається?
Щодо походження назви Вінниця існує кілька версій. Одна легенда говорить, що наймовірніше слово походить від старослов’янського ”вено”, що у перекладі означає ”посаг”, ”дар”. Дослівно – ”придане за нареченою”. Тобто це нерухома власність, яку давали в якості подарунка на весілля дівчині або ж яке переходило жінці в спадок.
Краєзнавці висувають зовсім інше припущення. На території міста за часів сивої давнини було чимало винокурень, тому і місто почало так називатись.
Більшість істориків схиляються до версії, що Вінниця походить від слова ”вінок”. Саму назву містечку дали брати Коріятовичі, які обрали вежу як символ резиденції. Обрана локація мала форму кільця, і виконувала захисну функцію від нападників. Таким чином, цілком ймовірно, що місто було назване його засновниками.
Заснування Вінниці – легенда
Якщо запитати в корінного жителя, чому його рідне місто має таку назву, кожен містянин обов’язково розповість історію про річку Вінничка, яка протікала неподалік. Дослідники зазначають, що назва річки Вінничка у перекладі означає ”звивиста”.
Цікаво, що в гирлі цієї водойми згодом і сформувалося містечко. Вінничани особливо полюбляють оповідь про чоловіка, який захоплювався риболовлею та мав двох красивих дочок. Одну вони називали з жінкою Вишенька, а іншу – Вінничка. Обидві виросли та вийшли заміж, розселившись по два береги. Там і осіли, займаючись землеробством. Одного дня в похмурий вітряний день на поселення напали вороги, які взяли в полон дівчат, котрих воліли продати на ринку як товар. В очікуванні сумної долі та розуміючи безвихідь ситуації, дівчата підпалили хату, згорівши всередині. На їх честь і прозвали ріки. А навколо Віннички і звели фортецю, а згодом і місто, яке прозвали Вінницею.
Історія Вінниці – подальший розвиток міста після заснування
XV-XVI століття – переломний етап в історії становлення містечка. Цей період характеризується численними турецько-татарськими набігами та постійними спустошеннями місцевості. За всю історію існування Вінницю грабували та руйнували близько 30 разів!
Однак позитивним аспектом є надання місту в 1530 році Магдебурзького права. Відтоді воно отримало певну автономію та право на самоврядування. В цей час активно проводили ревізії замків та староства. Багато документів 1540-х років показують кількість господарських дворів та шляхетських маєтків.
В 1558 році на правому березі Південного Бугу збудували фортецю, де почало розвиватися нове місто. Розбудовою замку займались старости Богуш Корецький і Валантій Калиновський. Проте вже у 1580 році укріплення спалили татари, разом з грамотами та інишими важливими документами.
Після укладення Люблінської унії 1569 року, Вінниця перейшла до складу Речі Посполитої, а незабаром до міста перенесли столицю Брацлавського воєводства. Наважитись на цей крок спонукала близкість міста Брацлав із осередком козацької слави – Запорізькою Січчю. Місто було першим пунктом нападу зовнішніх ворогів, тож було прийнято рішення про перенесення столиці в більш дальні краї. Ідеальною локацією стала Вінниця, яка невдовзі перетворилась у потужний економічно-промисловий центр.
Протягом XVII століття у місті активно відкриваються школи єзуїтів, храми, костели. Найвідоміший серед них – православний колегіум. Важливим роком є 1640 – саме тоді відновлюється Магдебурзьке право, яке місто втратило разом із документом при одній з пожеж. Деякий час тут перебуває військовий полк.
В 1790 році Вінниця переходить під владу Російської імперії із статусом губернського міста. Але одразу після обрання Кам’янця-Подільського цетром Подільської губернії, наприкінці 1790-х років вона стає повітовим містечком. Станом на 1860 рік у місті проживало 10 тисяч осіб, працювало 5 навчальних закладів, функціонував театр, лікарня та близько 190 магазинів.
В 1870 році в місті відбуваються важливі зрушення – прокладають залізничні колії, Київ-Балта-Одеса, що сприяло кращому сполученню Вінниці з великими містами. Згодом відкривалися нові громадські установи – окружний суд, театр, туристичні курорти. Населення міста було найрізноманітнішим в етнічному плані – євреї, росіяни, поляки, німці, проте першість займали українці.
З початком Першої світової війни співпало становлення Вінниці як адміністративного центра Подільської губернії. Під час бойових дій та аж до їх завершення в 1918 році місто зайняли німці. За період Другої світової війни на території активно діяли підпільні загони на чолі з командиром Бевзом. Однак місто знову зазнало численних руйнувань та великих демографічних втрат – нацисти нещадно розправилися з 14 тисячами невинними людьми…
У повоєнні роки швидкими темпами відбудовувалась промисловість, зокрема металообробна та машинобудівна. Також було збудовано кілька великих заводів. В 1970-х роках виокремлено три райони Вінниці – Лєнінський, Староміський та Замостянський. Їх було ліквідовано в 2012 році.
Після здобуття Україною незалежності у Вінниці на головній площі замайорів жовто-блакитний прапор як символ незламності та нескореності, незважаючи на складну, часом навіть трагічну історію міста.
Цікаві історичні факти про Вінницю
1. Мало хто знає скільки разів Вінниця була столицею України. За всю історію існування місто було тричі столицею держави. Це було протягом 1918-1920 років. В часи Української революції Директорія виконувала роль найвищої державної організації. Створювали відділи, які зобов’язувались здійснювати найрізноманітніші функції. На головні посади часто призначали жителів міста. Директорія три рази ненадовго розміщувалась у Вінниці, отож, містечко ставало столицею Української Народної Республіки.
2. У місті проживало та працювало чимало видатних постатей, які залишили помітний слід в історії. Одним з таких був український хірург-анатом Микола Пирогов. У 1947 році відкрили садибу-музей Пирогова, присвячену пам’яті лікаря.
3. У XVII-XVIII столітті Вінниця славилась на всю Україну як осередок музичного мистецтва, адже тут функціонували численні музикантські цехи, які вчили грати на цимбалах або кобзах.
4. В 1960-х роках побудували могутню телевежу, висотою 354 метри. Вона тривалий час вважалась однією із найвищих споруд у світі. Головною метою її зведення було транслювання радіо та телебачення містянам.
5. В 2019 році в центрі міста встановлено найстаріший монумент Вінниці. Пам’ ятник є символом здобуття Магдебурзького права та нагадує вінничанам про важкий шлях до визнання українцями самоідентичності.
Легендарні історії про місто
Кожне місто має своє минуле, традиції, легенди та перекази. Є місця, які містять у собі щось потаємне та містичне, часом тривожне, але надзвичайно захопливе і романтичне. Таких історій про Вінницю є безліч, але ми розглянемо лише найцікавіші.
Таємничий ”Айсберг”
Всім вінничанам знайома будівля ”Книжка”, названа так через характерний зовнішній вигляд. І хоча вона збудована порівняно недавно, а саме в 80-х роках минулого століття, споруда швидко стала об’єктом для легенд та різноманітних історій. Місцеві жителі зазначають, що це не простий будинок з цікавою побудовою, а цілий комплекс із підземеллям. Спочатку його створили для евакуації місцевих органів влади не лише з Вінниці, а й з кількох найближчих міст. Але цікавою є не лише підземна частина будівлі.
На верхньому поверсі споруди наявні зали із свинцевим перекриттям. Цим кроком передбачений захист комплексу від шкідливого впливу радіоактивних променів та інших небезпечних сполук. А щодо підземелля, то це місце вважають своєрідним бункером. Говорять, що підземна частина будівля розміром в глибину не набагато менша, ніж вся будівля зверху. Отож, її недарма визнають підземним центром міста.
Садиба Констянтина Новінського
Ця зворушлива історія про кохання викличе сильні емоції та переживання у багатьох. У молоді роки Новінський закохався в дівчину Юлію, з якою у нього зав’язався бурхливий роман. Вони часто прогулювалися набережною річки. Проте хлопець не пропускав можливості гуляти там із іншими дівчатами, при чому відбувалося це неодноразово. Дізнавшись про це, Юлії надбридло постійно заплющувати очі на витівки коханого, і під час одного з побачень вона заявила, що їй треба відлучитися по справам. Востаннє вона сказала, що вони залишаться разом, якщо цього тільки забажає Новінський. Згодом хлопець довідався про те, що дівчина кинулася з скелі. Констянтин зрозумів чому вона так вчинила, і її честь звів будинок з садом. Садиба до наших днів височить на скелі, якою колись дуже любили прогулюватись закохані.
Знаменитий фонтан ”Рошен”
Фонтан ”Рошен” – найбільший у Європі, є справжньою окрасою Вінниці. Він оригінальний тим, що це плавучий та світломузичний фонтан, який підсвічується 500-ма ліхтарями та лазерним проектором. Водограй використовує безпосередньо воду ріки, а не штучних водойм. Взимку ж він занурюється під воду і перебуває там до потепління.
Місцеві жителі переконують, що фонтан має магічну силу і впевнені в тому, що він з легкістю виконує найзаповітніші мрії. Той, хто опустить монетку у воду, неодмінно приверне фортуну на свій бік. А якщо подумки загадати бажання, воно обов’язково збудеться. Вінничани запевняють, що фонтан стає найбільш красивим, коли біля нього прогулюються закохані пари. Якщо ж кохання щире та йде від усього серця, вода починає ”танцювати” під музику.
Висновок
Вінниця – унікальне місто із багатовіковою історією, цікавими місцями та захопливими легендами. Історія міста є непростою, досить суперечливою, проте вона варта уваги як для місцевих жителів, так і для туристів, які з роками все більше приїжджають на відпочинок у Вінницю. Мабуть, кожному українцю неодмінно буде цікаво не лише гарно провести тут час та розслабитись, а ще й долучитись до знань про далеке героїчне минуле, доторкнутись до славетної бувальщини, відчувши себе творцем нової сторінки історії.
