Західна Україна – мальовничий край гір, озер та густих лісів, на просторах яких давним-давно розкинулося славетне місто Івано-Франківськ. Це велике місто із старовинною історією, вишуканою архітектурою, ошатними парками та зеленими куточками. Деякі місця, такі як брама Потоцьких та Вірменський собор, до сих пір зберігають давні традиції та пам’ять про минуле.
Історія Івано-Франківська стародавня, надзвичайно багата на події та дати. Вона дуже непроста, досить суперечлива, адже має чимало поразок та незгод, проте все це лише підкреслює самобутність регіону та патріотичні настрої його мешканців. Дійсно, де ж іще можна знайти таке колоритне містечко, де культура, історія, сучасність та етнографія ідеально поєднуються між собою і утворюють це чарівне місто. Не дарма його називають ”серцем Прикарпаття”, адже в ньому переплітаються всі традиції Опілля та Покуття, Бойківщини та Гуцульщини.
Заснування Івано-Франківська
Перша згадка про Івано-Франківськ датується 1662 роком. В той час воно мало іншу назву – Станиславів. Хто заснував Івано-Франківськ та чому місто так називалося?
Його заснував польський шляхтич Андрій Потоцький, а свою назву місто отримало на честь сина магната Станіслава. Розвиток містечка відбувався дуже швидко та динамічно. Уже 7 травня того року воно здобуло Магдебурське право на самоврядування. І вже через півроку в місті активно відкривалися школи, міські установи, лазні, ратуша. Але найголовніше досягнення тих часів – будівництво шестикутної фортеці з бастіонами. В 1663 році польський правитель Ян Казимир підтвердив надання місту Магдебурзького права та затвердив символіку Івано-Франківська – герб у вигляді відчиненої брами із трьома вежами та хрестом.
Станиславів утворився на території сіл Заболоття і Княгинин, в долині гірських річок. Офіційною датою заснування вважають 1662 рік – першу писемну згадку, задокументовану в літописі. Саме тоді Андрій Потоцький і збудував в центрі фортифікаційну споруду, яка мала на меті захистити місто та його жителів від нападу зовнішніх ворогів.
Чому Івано-Франківськ так називається?
Як відомо, перша назва Івано-Франківська – Станиславів. Місто завдячує своїй назві військовому командирові Станіславу Потоцькому. Цю назву воно зберігало до 1772 року. Змінити її довелося після Першого розподілу Польщі, коли містечко потратило під владу Австро-Угорщини. Тоді місцева влада перетворила його на ”Станіслав”. Із завоюванням Польщі західноукраїнських земель в 1918 році, одразу після закінчення Першої світової війни, місто повернуло свою колишню назву. За часів радянської України воно називалося ”Станіслав”.
Таким чином, протягом минулих століть місто кілька разів змінювало свою назву, варіюючись між ”Станиславів – Станіслав”. І вже в другій половині XX століття воно отримало свою сучасну назву – Івано-Франківськ.
У 1962 році місто отримало статус обласного центру. Місцеві органи влади розмірковували над доцільністю минулої назви, і врешті-решт вирішили її змінити на більш оригінальну. Спеціальним указом проголошувалась нова назва міста – Івано-Франківськ.
Місто назване на честь видатного українського письменника Івана Франка. За роки свого життя він кілька разів приїжджав сюди, а найважливішою причиною, яка спонукала його до мандрів, було кохання митця до вчительки Юзефи Дзвонковської. На жаль, ця історія не має щасливого кінця – жінка померла за рік після їхнього знайомства. Однак присвоєння імені Івана Франка місту було досить значним визнанням його постаті, творчого внеску в українську культуру та підкресленням важливості національної ідентичності в ті часи.
Історики вказують, що першочерговим варіантом щодо назви була пропозиція – ”Франківськ”, проте через її співзвучність з ім’ям іспанського диктатора ФраАнко, що був ворогом народу, було прийнято додати слово ”Івано-”. Отож, поступово змінюючись та удосконалюючись, і виникла сучасна назва міста.
Івано-Франківськ – Станіслав історія
Після отримання права на самоврядування, місто почали заселяти представники різних соціальних меншин – поляки, вірмени, німці, чехи та євреї. Зокрема, з 1676 року Станиславів стає центром торгівлі вірмен шляхом з Європи до країн Азії. Після смерті знаменитого Станіслава Потоцького у битві під Віднем, містечко втрачає свою самобутність. Воно неодноразово опиняється у складі Польщі та Російської імперії, аж до Першого поділу Польщі у 1772. Відтоді Станиславів відходить під владу Австрійської держави, стає адміністративним округом.
В 1848 році місто охоплює революція – ”Весна народів”, під впливом якої утворюється перша політична організація на Західній Україні, що має назву ”Руська Рада”. Її особливість полягає в тому, що до складу гурту входили лише українці. Захищаючи інтереси нації, вона стала офіційним представником українців Галичини. Зміни відбулися й у розбудові залізничної системи. З 1866 року прокладено маршрут Львів – Чернівці. Станиславів виконував важливу роль у сполученні двох міст.
Невдовзі місто зазнає руйнувань та переживає період занепаду. В 1868 році на вулицях міста сталася пожежа, яка знищила культурний осередок міста – багато архітектурних споруд та адміністративні будівлі, такі як ратуша, суд та пошта. А під час Першої та Другої світових воєн воно ще більше занепадає через активні бойові дії.
Після закінчення серії військових конфліктів Станиславів здобуває статус обласного центру Радянської України. У цей період мешканці міста зазнають утисків та жорстоких репресій з боку тодішньої влади. І як наслідок, полягло багато безневинних людей, яких підозрювали у зговорі із німецькими нацистами.
В 1962 році Станиславів відзначив 300-річчя та був офіційно перейменований на честь відомого українського письменника Івана Франка. Поет неодноразово бував тут, приїжджав сюди за творчим натхненням, писав свої твори та спілкувався з найближчими друзями.
А після проголошення Україною незалежності Івано-Франківськ став популярним туристичним напрямком, адже тут відкривалося багато оздоровчих санаторіїв, місць для відпочинку на свіжому повітрі. Відтоді до міста щороку прибувають тисячі туристів з різних куточків України.
Легенди про Івано-Франківськ
Івано-Франківськ з сивої давнини овіяний загадковими легендами та містичними історіями, які витають тут повсюди. Побувавши в цьому легендарному містечку, місцеві жителі неодмінно розкажуть вам кілька таких оповідей. Кожен мешканець міста знає їх безліч, починаючи від билини про загадкове підземелля та закінчуючи знаменитою ”Площею смерті”. Таких розповідей тут вдосталь, але ми роглянемо лише найзагадковіші та найцікавіші.
Міф про заснування міста
Уже відомо, що місто одержало першу назву на честь сина Андрія Потоцького Станіслава. Насправді ж, в історичних документах можна знайти ще дві версії щодо цього. Одна з них говорить, що містечко було назване на честь батька магната – Станіслава Ревери Потоцького. Багато історичних праць та документів засвідчують, що саме батько Потоцького мав на меті заснувати нове місто, а Андрій лише допомагав йому в цьому. Витоки цієї гіпотези знаходять в польській історіографії, де Станиславів йменують ”містом Ревери”, а чоловіка завдяки його впливовості – ”титаном”. Цікаво, що Ревера – це не ім’я, навіть не прізвище, а прізвисько шляхтича. Річ у тім, що чоловік мав звичку повторювати вираз ”re vera” (з латинської – ”правда”), тому його так і прозвали.
За іншим припущенням, місцеві зазначають, що містечко назвали на честь святого Станіслава Костки. Це був відомий католицький святий, який помер в дуже ранньому віці. Згодом його зарахували до лику святих, і певний час його вважали покровителем міста Лева. Звичайно, що підтверджень на цю легенду досі ніхто так і не знайшов, проте вона має право існування.
Вулиця багатих вдовиць
Вулиця Генерала Тарнавського є однією з найстаріших вулиць Івано-Франківська. Її вирізняє з-поміж інших стародавня австрійська забудова, тому перебуваючи тут, складається враження, що знаходишся в Австрії у часи пізнього Середньовіччя. Сецесійні вілли, кам’яні огорожі, зелені насадження обабіч ідеально підкреслюють зв’язок сучасного з минулими епохами.
Місцевість почала активно розбудовуватись в кінці XIX століття. Саме тоді вулиці надали ім’я – Юліуша Словацького. Проживали в цьому районі представники заможних верств населення – пани, купці, інженери, адвокати. Вони зводили вишукані маєтки та мешкали собі не знаючи бід. Проте чоловікам судилося жити недовго. Всі вони помирали, залишаючи особняки своїм дружинам. Повторювалось це неодноразово, тому за дивним збігом обставин вулицю і прозвали ”вулиця багатих вдовиць”.
Церква святого великомученика Дмитрія
Колись на території мікрорайону Пасічна простягалось селище, головною духовною пам’яткою якого була греко-католицька церква великомученика Дмитрія. Її збудували в 1904 році, і з того часу вона стала центром парафії.
Дивовижно, проте навіть під час Першої та Другої світової війни вона уникнула знищення. Попри невдалі спроби в 1916 році, коли австрійські війська наближалися до споруди, а вся місцевість була усипана снарядами, храм велично височів посеред руїн. В другій половині XX століття за часів перебудови на місці церкви планували спорудити кінотеатр, але ніхто так і не зруйнував храм. Будівельники-німці відмовились зводити споруду, затверджуючи, що на будь-якому іншому місці зведуть кінотеатр, та святиню нищити не стануть. Ніхто з місцевих також не наважився на цей крок. Отож, церква збереглась до цих пір і є важливою архітектурною пам’яткою місцевого значення.
Привид у парку
В центрі міського парку раніше розташовувався житловий комплекс. В одному з цих будинків жив заможний мисливець Дошота, який був справжнім професіоналом своєї справи та мав колекцію зброї, котру зберігав у підвалі. Він ховав її від сторонніх очей, не дозволяючи нікому, навіть своїй доньці, заходити в підвал та розглядати її. Дівчині кортіло подивитись що ж там ховає батько.
Одного разу, коли його не було вдома вона таки пішла в підвал. Двері швидко зачинилися і дівчина ніяк не могла звідти вийти. Попри марні спроби знайти дочку, батько з дружиною переїжджає з міста. Через деякий час він повертається в маєток після полювання. Чоловік спустився в підвал і побачив там тіло доньки. Відтоді й пішла легенда про привид дівчини в білій сукні з рожевим бантиком, який з’являється в міському парку на світанку.
Дерево щастя
Прогулюючись ”стометрівкою”, з усіх сторін вас оточують зелені дерева, зокрема клени. А серед них є одне цікаве деревце. Оригінальність його полягає в тому, що штучне – зроблене із заліза. На одній місцині зеленої зони місцеві помітили одну закономірність – щовесни саджаючи туди якусь рослину, вона ніколи не приживається. В 2009 році до святкування Дня ковалі подарували це деревце. Велике за розмірами, воно усипане дзвіночками, вагами та іншими химерними прикрасами. Одразу з появою деревця, місцеві жителі почали поширювати легенди про його чудодійні сили та властивості. Вважається, якщо погойдатись на гойдалці неподалік та загадати бажання, воно обов’язково збудеться. Дерево теж виконує найпотаємніші бажання. Для цього треба потерти металеве яблуко на стовбурі, що звисає із пащі змія. А терти потрібно лівою рукою, оскільки істинне прагнення до кращого повинно йти від серця.
Цікаві факти про Івано-Франківськ
1. Центром міста є знаменита ратуша, яка побудована в стилі функціоналізму. Це досить рідкісний та оригінальний стиль, по всій Україні майже не знайдеться будівель такого плану. А за межами країни – це єдина ратуша з позолоченим куполом у формі шолома.
2. Площа Ринок є найдавнішою в місті. Вона збереглась ще з часів заснування Івано-Франківська і являла собою старовинну шестикутну фортецю. До сьогодні тут ходять легенди про привиди повстанців – опришків, яких жорстоко стратили на площі.
3. Тимчасово місто було столицею держави ЗУНР. З січня по травень 1919 року найзавзятіші активісти тут приймали важливі рішення щодо майбутнього новоствореної держави.
4. За легендами, в центрі міста під землею знаходяться підземні ходи, які колись були частиною загадкового довжелезного лабіринту. Вони вели до Галицького замку. Місцеві дослідники до сих пір не можуть надати інформацію щодо цього, адже знайшли лише окремі катакомби.
5. Івано-Франківськ одним з перших на західноукраїнських землях отримав електропостачання. Вперше лампочки запалили в XIX столітті на залізничному вокзалі міста. Пізніше він став називатись ”Двірець”.
6. Місто має унікальний монумент, аналогів якому немає в Європі – пам’ятник яйцю, що є найпопулярною зупинкою туристів.
7. В 1884 році відома українська письменниця Наталя Кобринська провела в містечку збори – ”Союз Українок”. Це було початком поширення жіночого руху на теренах України.
Івано-Франківськ має славетну історію, багатьох визначних історичних діячів, які помітно вплинули на становлення та розвиток міста. Про Івано-Франківськ ходить надзвичайно багато легенд та цікавих оповідей, які запалюють відвідувачів бажанням швидше приїхати в це неймовірне містечко, відпочити та ознайомитися з його багатою культурною спадщиною. Місто захоплює з першого погляду, привертає увагу завдяки особливому шарму та загадковій атмосфері, що завжди приємно здивує туриста та залишить теплі спогади про мандрівку.
