Україна — це, безумовно, країна із багатою та незвичною історією, в якій знайшлося місце для безлічі найрізноманітніших культурних пам’яток. Кожен регіон особливий, та в кожному куточку є свої визначні місця.
Закарпатські землі славляться своїми на весь світ відомчими замками, старовинними укріпленнями та фортифікаціями. Звичайно, кожна з них індивідуальна та неповторна. Однак є одна з них, що суттєво випередила інші. Мова йде, звичайно ж, про фортецю Тустань на Львівщині, яка ще з 12 століття манить та притягує сюди туристів та мандрівників, вчених та дослідників — ніхто не лишається байдужим до його спадщини та історії Тустані.
Що подивитися і куди сходити
Фортеця Тустань
Сказати точно, коли саме звели фортецю Тустань, не вийде — конкретної дати нема. У документах вона вперше з’являється аж у XIV столітті. Але археологи впевнено заявляють: люди тут оселилися задовго до того.
Ще в IX столітті на місці теперішніх Урицьких скель уже стояла потужна фортифікація — і не просто так, а на стратегічно важливій точці. Тут був митний і оборонний пункт, який, до речі, збудували білі хорвати — ті самі, що вважаються предками українців. Це було одне зі слов’янських племен, які не лише жили в межах Київської Русі, а й добре укріпилися вздовж Соляного шляху.
А через той самий Соляний шлях, якщо що, гнали сіль із Київської Русі на Захід — у Європу. В той час сіль була одним із цінних товарів, що приносили великі гроші. Соляний шлях входив у величезний торговий тракт, через який відправляли дорогий шовк.
Білі хорвати побудували скельну фортецю В Тустані в дуже стратегічно правильному місці. Вони збирали податок з купців, при цьому беручи на себе їхню безпеку. За висновками розкопок зрозуміло, платили торговці навіть сріблом. Звідси, як свідчить легенда, і пішла звичка називати місто “Тустань”, що означає «Тут стань!».
Ви спитаєте, чим цікава фортеця в Тустані?
Так, європейці не раз будували свої фортеці й замки просто на скелях — і з каменю, і з дерева. Але в Тустані підійшли до справи по-особливому. Тутешні майстри не просто помістили замок на кам’янисту гряду. Скелі буквально стали частиною фортеці, її природними стінами, які доповнили дерев’яними конструкціями.
Щоб усе добре трималося, середньовічні будівельники не шкодували сил: видовбували в камені спеціальні пази, куди вставляли дерев’яні балки. І ця технологія виявилась настільки крутою, що завдяки їй вченим вдалося згодом повністю відтворити, як виглядала фортеця.
На сьогодні залишилося понад чотири тисячі таких заглиблень. Вони — як креслення в реальному масштабі: видно, де були стіни, дахи, який у них був кут нахилу і навіть висота.
До того ж дослідники на чолі з Михайлом Рожком змогли відтворити п’ять періодів існування фортеці в скелях Карпат, бо вона не одразу була такою великою, а зростала поступово.
Де можна розважитись та відпочити
Зараз середньовічна фортеця Тустань — це досить популярна туристична локація. Окрім самої стародавньої споруди до комплексу входить довколишня територія. Тут вам і бойківське село Урич, яке складається з близько двохсот будівель і де також знайшли собі місце два сучасних інтерактивних музеї. Це музей Тустані й музей локальної історії та етнографії.
Фестиваль “Ту Стань”: мандруючи сторінками історії
Фестиваль “Ту Стань” — це не просто подія, а справжня мандрівка в часі. Щороку в серпні, серед карпатських пагорбів біля села Урич на Львівщині, оживає середньовічна фортеця Тустань. Там збираються реконструктори, музиканти, майстри та мандрівники з усієї України (і не тільки), щоб поринути у світ історії, легенд Тустані і живої енергії.
Уявіть собі — ранковий туман стелиться над горами, у повітрі запах дров і трав, десь лунає звук литавр, а поруч лучник вправно натягує тятиву. Тут можна побачити лицарські бої, взяти участь у майстер-класах, спробувати автентичну кухню або просто лежати на траві під звуки етно-музики. “Ту Стань” — це місце, де час йде у зворотному напрямку, насичений духом свободи та єднанням з природою.
Особливо круто, що фестиваль поєднує історичну реконструкцію з сучасним мистецтвом — вистави, перформанси, нічні фаєр-шоу. А ще — атмосфера. Люди доброзичливі, відкриті, і в кожного своя історія, чому він тут. Одним словом, якщо хочеться відчути Україну з іншого, трохи магічного боку і влаштувати культурний відпочинок в Тустані — фестиваль точно вартий подорожі.
Цікаві факти про Тустань
Ну і наостанок треба згадати ще декілька цікавих фактів про Тустань, які варто знати.
- У Тустані на скелях можна знайти справжнісінькі древні графіті — так звані петрогліфи. Тут вирізьблені в камені сцени: вовки женуться за лосем, вершник на коні… Хтось бачить у цьому міфи, хтось — давні ритуали. А ще археологічні розкопки в Тустані допомогли знайти там хрести, сокири, свастики й купу загадкових символів, які досі до кінця не розшифровані. Усе це явно з’явилось задовго до Середньовіччя, але й тепер викликає купу запитань. Цікаві й більш «свіжі» наскельні малюнки — з кінця ХІХ і аж до ХХ століття. Тут і тризуби, і гасла, і підписи туристів чи учасників молодіжних рухів. Люди лишали сліди ще до того, як Тустань стала заповідником. Археологія Тустані — доказ, що життя на скелях вирувало і до фортеці, і після її зникнення.
- Урич розташований просто на нафтовому родовищі — зовсім поруч із Бориславом, десь кілометрів 10 напряму. А Борислав наприкінці ХІХ століття був справжнім нафтовим монстром — добували там аж 5% світової нафти. Урич теж не пас задніх: нафту тут почали качати ще за часів Австро-Угорщини, ближче до кінця ХІХ століття. Потім, у міжвоєнний період, справа не заглохла — далі видобували. Все це відбувалося в тій частині села, що веде на Східницю. Під горою є місцина, де колись стояли старі довоєнні нафтові вежі. Качали і в радянські часи, та й досі щось там ще бурчить.
- Урич має ще одну незвичайну пам’ятку — стару дерев’яну церкву Святого Миколая, зведену ще на початку ХХ століття. Проєктував її знаний архітектор Василь Нагірний. Колись заповідник навіть домовився з місцевими: дозволяли водити туди екскурсії, і відвідування церкви входило в загальний квиток. Місце справді вартісне — всередині є ікони XVII–XVIII століть, які набагато старші за саму будівлю. А ще біля церкви — старовинний цвинтар, що додає атмосферності.
Туристичні маршрути
А тепер про те, як дістатися до Тустані. Найпростіше дістатися до Урицьких скель — це застрибнути в потяг Київ–Ужгород або Київ–Чоп і вийти в Стрию. Далі — все просто: просто з вокзалу кожного дня відправляються автобуси на Сопіт чи Ямельницю. Вони якраз і їдуть через Урич — те саме село, де й заховалась Тустань. Скелі там, до речі, зразу при виїзді з села, зліва від дороги — не пропустите.
Інший варіант — маршрутка зі Львова. Їде вона від залізничного вокзалу, минає Трускавець, Борислав, і приїжджає аж у Східницю. А звідти до Урича — якихось 7 кілометрів. Можна пройтись пішки, а можна щось собі зловити — як пощастить.
Якщо ж вирішили їхати машиною — тримайте курс зі Львова трасою Київ–Львів–Чоп. Проїхали Верхнє Синьовидне — гальмуйте і звертайте праворуч за вказівником «Урич». А далі вже по головній — не зіб’єтесь.
Оскільки територія Тустані доволі велика, вам там запропонують три маршрути для прогулянки. Перший — найлегший і найкоротший. Веде прямо через центральну частину, там, де й була сама фортеця. Якщо не полінуєтесь і підніметеся на вершину — зможете спуститися до священного джерела. А звідти — або назад до виходу, або гайда далі до скелі з назвою «Гострий Камінь». По той бік, до речі, є ще скелі Суму — туди теж цікаво заглянути. Найдовший туристичний маршрут Тустані займає приблизно чотири години.
Післямова
Зберегти історію та легенди Тустані можна тільки повністю, з усім, що її оточує — бо вся “фішка* саме в атмосфері. Недарма її називають “місцем сили”.
І тут ключове слово — місце. Тустань — це не просто одна скеля чи шмат стіни, це цілий простір, ціле середовище. Щоб це місце мало майбутнє, дуже важливо розвивати його з повагою до культурної спадщини. Бо вона тут не одна — в центрі, так, є археологічна пам’ятка, але навколо ще купа інших місць: з різних часів, різної важливості, але всі вони — частина загальної картини. Вони тільки підсилюють цінність Тустані. Як у Східниці головне — мінеральна вода, а в Буковелі — лижні траси, то в Тустані “джерело сили” — це її культурна спадщина.
